DSpace Зібрання:http://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/195902024-03-29T02:27:17Z2024-03-29T02:27:17ZChoice of methods of conducting sanitary and educational work among children of organized collectivesPavlenkova, O. S.Павленкова, Оксана Сергіївнаhttp://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/199192024-03-28T23:00:16Z2022-01-01T00:00:00ZНазва: Choice of methods of conducting sanitary and educational work among children of organized collectives
Автори: Pavlenkova, O. S.; Павленкова, Оксана Сергіївна
Короткий огляд (реферат): The relevance of measures for the prevention of dental diseases remains at a high level, especially,
this issue concerns children. Measures aimed at preventing the occurrence of dental diseases, namely dental caries,
should be started at a very early age.
Based on previous experience of hygiene lessons, for maximum perception of information by students, volunteers
are guided by this theory, using the most correct and adapted style of learning, presentation of information, namely:
visualization, audio, kinesthetic and digital types.
Assessing and analyzing childrens;s reaction to the submission of material by volunteers, some children react
quickly and interact with lecturers, while others lag behind. This is not due to the mental activity of students, but as
a result of different types of temperament of children. Temperament does not affect a persons mental abilities, but
is manifested in motility, physical activity, emotionality. This is a broader concept than character. Temperament is an
innate feature of each persons character. It determines behavior, emotional state, all mental processes.
In psychology, there are 4 types of childrens temperament: choleric (easily excitable, restless, emotional,
energetic, prone to rapid mood swings, sometimes even aggressive children, it is difficult to predict how such a child
will behave in a new environment), sanguine (sociable, restrained, balanced, smiling, cheerful, inquisitive, active
child (who is almost always in a good mood), phlegmatic (restrained, diligent, thoughtful, but silent child, who is
peaceful, tries to avoid conflict situations and not to violate her usual routine), melancholic, closed and gloomy, who
is not confident in their abilities and needs help when you need to make the right choice).
Consequently, sanitary and educational work among children of organized children's groups is the main
one for the «Posmishka» volunteer squad, since, despite the modern assortment of dental products, modern medical
technologies, and the availability of passive information, the prevalence of dental diseases is only increasing.
Hygiene lessons, which involve different types of perception and taking into account the types of temperament,
are much more effective than lectures, which are monotonous presentation of information.; Актуальність проведення заходів, щодо профілактики стоматологічних хвороб залишається на
високому рівні, особливо, це питання стосується дітей. Заходи, направлені на запобігання виникнення стоматологічних хвороб, а саме, карієсу зубів, необхідно розпочинати з найменшого віку. Особливий акцент у
санітарно-освітній роботі треба робити для учнів молодшого шкільного віку, адже саме в цей період починає
формуватися постійний прикус, здоров’я якого залежить від профілактичних заходів у момент прорізування
і мінералізації зубів. Діти, які відвідують уроки гігієни стають зацікавленими у дотриманні правил догляду за
ротовою порожниною, оскільки ознайомлюються із причинами виникнення стоматологічних хвороб та їх наслідками.
Метою роботи волонтерського загону є, не тільки навчання дітей основ і правил гігієни за ротовою порожниною, ознайомлення з будовою і функціями зубів, акцентування на важливості використання основних
і додаткових предметів та засобів гігієни, а й практика здобувачами азів спілкування, вміння донести інформацію, зацікавити слухачів.
Уроки гігієни, які проводять волонтери щороку змінюються, вдосконалюються й адаптуються під конкретний вік, оскільки завданням загону є курація дитячого колективу під час навчання у початковій школі, тобто
з першого класу по четвертий. Розробка й побудова структури санітарно-освітнього уроку базується на теорії
про канали сприйняття, яка належить Нілу Флемінгу, шкільному інспектору з Нової Зеландії. Вчений стверджує, що пізнання світу відбувається за допомогою п’яти органів чуття. У психічно здорових дітей розвинені
всі канали, однак завжди один із них домінує.
Ґрунтуючись на попередньому досвіді проведення уроків гігієни, для максимального сприйняття інформації учнями, волонтери керуються даною теорією, використовуючи найбільш коректний та адаптований стиль
навчання, подачу інформації, а саме: візуалізація, аудіальний, кінестетичний та дигітальний типи. Отже, санітарно-освітня робота серед дітей організованих дитячих колективів є основною для волонтерського загону «Посмішка», оскільки незважаючи на сучасний асортимент стоматологічних товарів, новітність
лікувальних технологій, доступності пасивної інформації поширеність стоматологічних хвороб лише збільшується.
Уроки гігієни, які проходять із залученням різних типів сприйняття й враховуючи типи темпераменту набагато ефективніші, аніж просто лекції, які є монотонним викладенням інформації.2022-01-01T00:00:00ZWilson’s disease and diagnostic challenges: clinical caseZhdan, V. N.Kyrian, O. A.Babanina, M. Yu.Kitura, Ye. M.Tkachenko, M. V.Ждан, Вячеслав МиколайовичКир'ян, Олена АнатоліївнаБабаніна, Марина ЮріївнаКітура, Євдокія МихайлівнаТкаченко, Максим Васильовичhttp://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/196892024-03-28T23:00:23Z2022-10-19T00:00:00ZНазва: Wilson’s disease and diagnostic challenges: clinical case
Автори: Zhdan, V. N.; Kyrian, O. A.; Babanina, M. Yu.; Kitura, Ye. M.; Tkachenko, M. V.; Ждан, Вячеслав Миколайович; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Ткаченко, Максим Васильович
Короткий огляд (реферат): This article covers a case of a rare genetic disorder – Wilson’s disease. It is an autosomal recessive inherited disorder that attracts the close attention of scientists since the disease affects many organs and systems of a patient and can develop both in children and in adults. Wilson’s disease occurs with similar frequency throughout the world. It is caused by mutations in the ATP7B gene identified on the long arm of the 13th chromosome, as well as by the heterozygous carriage. The copper metabolism disorder determined by the genetic changes plays a major role in the development of Wilson’s disease. The excess copper accumulates in the liver parenchyma, nervous tissue and in the peripheral cornea (so-called Kayser-Fleischer rings) which results in subsequent organ damage. Since there is no unified examination that could confirm or rule out Wilson’s disease, it is necessary that doctors are able to define the symptoms of this disease. The early detection of symptoms and diagnostic studies can improve the disease prognosis. The aim of our research was to study the debut of Wilson’s disease in a 39-year-old patient with comorbid pathology. We also analyzed the difficulties of managing patients with Wilson’s disease in the example of this clinical case. We considered different mechanisms of the disease development and peculiarities of the diagnosis of atypical symptoms using international recommendations and protocols. The difficulty of our clinical case was that the symptoms of the disease with a comorbid pathology were atypical at the early stage of the illness. We did not detect damage to the nervous system, as well as ophthalmological features, and changes in the amount of free copper, ceruloplasmin levels and rate of 24-hour urinary copper excretion. It was proven that detection of these biochemical markers in blood and urine is important in ruling out Wilson’s disease in a patient with cirrhosis of the liver even if the other organs that were usually affected by copper were not damaged. Prompt diagnosis of the markers of Wilson’s disease and corresponding treatment can prevent the progression of the disease and its complications in such patients. Our research can be useful for gastroenterologists, neuropathologists, family physicians, and doctors of other specialties.; У статті наведено приклад рідкісного генетичного захворювання – хвороби Вільсона. Захворювання має аутосомно-рецесивний тип спадкування та привертає значну увагу науковців, що обумовлено ураженням багатьох органів і систем людини при даному захворюванні та можливістю дебюту хвороби як в дитячому так і в дорослому віці. Хвороба Вільсона, що зустрічається з однаковою частотою у всьому світі, зумовлена мутаціями в гені ATP7B, який ідентифікований на довгому плечі 13-й хромосоми людини (13q14.3-q21.1) та впливом гетерозиготного носійства. Порушення обміну міді, які детерміновані генетичними змінами, відіграють головну роль у розвитку хвороби Вільсона, обумовлюють її накопичення у паренхімі печінки,нервовій тканині та периферійних відділах рогівки ока (формування кілець Кайзера-Флейшера) з послідуючим пошкодженням міддю відповідних органів та систем. Відсутність єдиного обстеження, яке могло б однозначно виключити або підтвердити хворобу Вільсона, потребує глибоких знань лікарів, щодо проявів даного спадкового захворювання. Тому своєчасне виявлення характерних симптомів та проведення діагностичних досліджень для підтвердження діагнозу, може покращити подальший прогноз перебігу хвороби. Метою нашого дослідження стало визначення дебюту хвороби Вільсона, що виникла у хворої 39 років на фоні коморбідної патології та аналіз складності ведення таких пацієнтів на прикладі даного клінічного випадку, із урахуванням механізмів розвитку різноманітних ознак захворювання та особливостей діагностичного пошуку при нетипових проявах хвороби, із використанням міжнародних рекомендацій та протоколів. Складність даного клінічного випадку полягала у нетиповому початку захворювання на фоні коморбідності, початковій відсутності ураження нервової системи, характерних офтальмологічних ознак та змін у вмісті «вільної» міді, церулоплазміну сироватки крові та рівня міді у добовій сечі. Доведена важливість визначення даних біохімічних показників у крові та сечі, при виключенні хвороби Вільсона у хворого з цирозом печінки, навіть при відсутності ураження інших органів – мішеней, які зазнають патологічного впливу із боку міді. Своєчасне призначення діагностичних маркерів хвороби Вільсона та відповідного специфічного лікування може допомогти попередити подальше прогресування хвороби та появу ускладнень у таких хворих. Представлені дані дослідження можуть зацікавити гастроентерологів, невропатологів, сімейних лікарів та лікарів інших спеціальностей.2022-10-19T00:00:00ZFamily relations in the perinatal period (literature review)Ісаков, Рустам ІсроїловичIsakov, R. I.http://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/196572024-03-28T23:02:55Z2022-01-01T00:00:00ZНазва: Family relations in the perinatal period (literature review)
Автори: Ісаков, Рустам Ісроїлович; Isakov, R. I.
Короткий огляд (реферат): З соціологічної точки зору, сім’я – це структура, призначена для відтворення людини, яка об’єднує людей взаємними життєвими умовами та відповідальністю та заснована на кровній спорідненості та шлюбі. Крім того, сім’я – це психологічне співтовариство окремих особистостей зі складними стосунками. Метою даної роботи є опис та систематизація психологічних аспектів структури сім’ї, яка планує народження дитини, особливостей її функціонування та динаміки. Точки зламу в сім’ї можна визначити за такими ознаками: - Можливість датувати та локалізувати переломні точки в часі та просторі, що відрізняє їх від хронічного психологічного травматичного досвіду; - Стійка емоційна реакція у відповідь; - Витрати більшості часу та зусиль на адаптацію, ніж на реакцію на щоденні перевантаження. Вагітність і пологи повністю відповідають цим критеріям, незважаючи на їх фізіологічність. Реалізація репродуктивної функції пов’язана як зі створенням сім’ї, так і з глибокою перебудовою її системи. Вагітність ініціює каскад серйозних трансформацій у тілесному та психічному стані вагітної жінки. Ці процеси здебільшого визначають функціональність сім’ї та взаємовідносини її членів і вторинно впливають на стан майбутньої матері. Кожен етап розвитку сім’ї може мати певний вплив на вагітність як початок нового життя. Розвиток сім’ї складається з наступних етапів: 1. Дошлюбні стосунки. 2. Конфронтація. 3. Компроміс. 4. Стабільні подружні стосунки.
5. Експерименти з незалежністю. 6. Відродження. Закономірність чергування цих етапів простежується в більшості випадків вивчення динаміки сімейних відносин. Перинатальні психологи та психотерапевти навряд чи можуть вирішити свої професійні завдання, не знаючи структури сім’ї, яка планує пологи, а також функціонування та динаміку сім’ї. Перинатальний психолог повинен вміти своєчасно розпізнати можливі сценарії дисгармонійних сімейних стосунків і запобігти конфлікту або сприяти його конструктивному вирішенню.; From sociological point of view, a family is a structure dedicated for human reproduction that unites people with mutual life conditions and responsibility and based on consanguinity and marriage. In addition, the family is a psychological community of separate individuals with complex relationships. Pregnancy gives rise to a whole cascade of serious transformations occurring in the body and mental activity of a pregnant woman. These processes largely determine the functionality of the family, the nature of the relationships of its members, which in turn secondary affects on the condition of the future mother. The aim of this work is to describe and systematize the psychological aspects of the structure of the family, which plans the birth of a child, the peculiarities of its functioning and dynamics. In this scientific work, the stages of development of the family, their regularity of formation and alternation are given and described. The pattern of alternation of these stages can be traced in most cases of studying the dynamics of family relations. The stage of development of family relations has significant influence on the course of pregnancy, in the context of which a new life begins. Perinatal psychologists and psychotherapists can hardly solve their professional tasks without knowing the structure of a family planning the childbirth as well as family functioning and dynamics.2022-01-01T00:00:00ZПаліативна допомога коморбідним пацієнтам в ревматологіїЖдан, Вячеслав МиколайовичБабаніна, Марина ЮріївнаКітура, Євдокія МихайлівнаКир'ян, Олена АнатоліївнаТкаченко, Максим ВасильовичВолченко, Григорій ВілійовичZhdan, V. M.Babanina, M. Yu.Kitura, Ye. M.Kyrian, O. A.Tkachenko, M. V.Volchenko, G. V.http://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/195942024-03-28T23:02:40Z2022-10-19T00:00:00ZНазва: Паліативна допомога коморбідним пацієнтам в ревматології
Автори: Ждан, Вячеслав Миколайович; Бабаніна, Марина Юріївна; Кітура, Євдокія Михайлівна; Кир'ян, Олена Анатоліївна; Ткаченко, Максим Васильович; Волченко, Григорій Вілійович; Zhdan, V. M.; Babanina, M. Yu.; Kitura, Ye. M.; Kyrian, O. A.; Tkachenko, M. V.; Volchenko, G. V.
Короткий огляд (реферат): В результаті аналізу встановлено, що демографічні тенденції і зрушення в бік старіння населення, сприяють зростанню розповсюдженості в суспільстві дегенеративних захворювань суглобів (остеоартроз) і хребта (спондилоартроз, остеохондроз). Залишається актуальною проблема постменопаузального і сенильного остеопорозу, як причини перелому шийки стегна, хребців і нижньої третини передпліччя. Значна частина цих осіб потребує професійної паліативної допомоги в спеціалізованих відділеннях онкологічних та багатопрофільних лікарень, окремих хоспісах та в інтернатах для людей похилого віку або вдома, у сім’ї, за участі професійних виїзних бригад лікарів, медичних сестер та психологів, як це робиться в багатьох країнах Заходу. Паліативні пацієнти та члени їх родин потребують адекватного знеболювання й симптоматичного лікування, професійного догляду, морально-психологічної та духовної підтримки, а часом просто людського співчуття та уваги. Відповідно до реального стану організації паліативної медицини в Україні доцільно вважати, що хоспісна медицина займається комплексом питань, пов’язаних із допомогою паліативним пацієнтам у термінальний період життя у спеціальних медико-соціальних установах – хоспісах або відділеннях паліативної та хоспісної допомоги лікувальних закладів. Запровадження паліативної допомоги повинно бути на ранньому етапі. Допомогу слід вводити після встановлення діагнозу. Люди літнього віку з коморбідною патологією страждають від болю більше, ніж представники інших вікових груп. Посилювати біль може малорухливий спосіб життя, що спричинює скутість м’язів, погіршення рухомості суглобів, посилення остеопорозу. У людей літнього віку спостерігають поєднання м’язово-скелетного болю, закрепів, інфекцій, нейропатії периферичних нервів, емоційних порушень, великих і малих травм та ін. Протибольову терапію слід розпочинати в разі появи перших ознак болю. Анальгетики призначають через однакові проміжки часу, не чекаючи відновлення болю, з метою забезпечити постійне знеболювання. Ад’ювантні і симптоматичні препарати необхідно призначати суворо за показаннями. За пацієнтами встановлюють постійний контроль, особливо на початку лікування. Надалі також потрібне ретельне спостереження для корекції лікування і профілактики можливих ускладнень. У паліативній медицині існують медикаментозні (фармакологічні) та немедикаментозні консервативні (застосовуються переважно при слабкому або помірному болю) й агресивні (нейрохірургічні, застосовуються при сильному та нестерпному болю) методи контролю хронічного больового синдрому. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, існують три основних рівні знеболювання при хронічному больовому синдромі у паліативних хворих. У ревматологічних хворих виникнення болю зумовлене патологічними змінами в периферичних структурах (шкіра, м’язи, сухожилля, зв’язки, синовіальна оболонка, капсула суглоба, хрящ, кістки). Під час оцінки осоливостей больового синдрому слід враховувати анамнестичні дані, коморбідні стани, результати клініко-лабораторних методів обстеження та індивідуальні особливості пацієнта. Тільки такий комплексний підхід дозволяє розробити ефективний план лікувально-реабілітаційних заходів. Найпопулярнішим інструментом аналгетичної терапії в медичній практиці завдяки поєднанню ефективності, безпеки, доступності та зручності застосування є НПЗП. При хронічному болю середнього ступеня тяжкості або тяжкому в пацієнта з невиліковною формою захворювання застосовують опіоїди. Тобто медицина в силах позбавити пацієнта болісних страждань і дати йому можливість пройти свій останній шлях з гідністю. Для паліативного пацієнта важливо сформулювати зі своїм лікарем чіткий план дій. Впоратися із цим допоможе своєчасне звернення до свого сімейного лікаря.; As a result of the analysis, it was established that demographic trends and a shift towards the aging of the population contribute to the increase in the prevalence of degenerative diseases of the joints (osteoarthrosis) and spine (spondyloarthrosis, osteochondrosis) in society. The problem of postmenopausal and senile osteoporosis remains relevant as a cause of fracture of the femoral neck, vertebrae, and the lower third of the forearm. A significant part of these people need professional palliative care in specialized departments of oncology and multidisciplinary hospitals, separate hospices and boarding homes for the elderly or at home, in the family, with the participation of professional visiting teams of doctors, nurses and psychologists, as is done in many Western countries. Palliative patients and their family members need adequate pain relief and symptomatic treatment, professional care, moral, psychological and spiritual support, and sometimes just human compassion and attention. According to the actual state of the organization of palliative medicine in Ukraine, it is appropriate to consider that hospice medicine deals with a complex of issues related to the assistance of palliative patients in the terminal period of life in special medical and social institutions – hospices or palliative and hospice care departments of medical institutions. The introduction of palliative care should be at an early stage. Support should be administered after diagnosis. Elderly people with comorbid pathology suffer from pain more than representatives of other age groups. Pain can be aggravated by a sedentary lifestyle, which causes muscle stiffness, deterioration of joint mobility, and increased osteoporosis. Elderly people experience a combination of musculoskeletal pain, constipation, infections, neuropathy of peripheral nerves, emotional disturbances, major and minor injuries, etc. Analgesic therapy should be started at the first signs of pain. Analgesics are prescribed at equal intervals of time, without waiting for the recovery of pain, in order to ensure constant analgesia. Adjuvant and symptomatic drugs must be prescribed strictly according to indications. Constant monitoring of patients is established, especially at the beginning of treatment. Careful monitoring is also required in the future to correct treatment and prevent possible complications. In palliative medicine, there are medicinal (pharmacological) and non-pharmacological conservative (used mainly for mild or moderate pain) and aggressive (neurosurgical, used for severe and unbearable pain) methods of controlling chronic pain syndrome. According to WHO recommendations, there are three main levels of analgesia for chronic pain syndrome in palliative patients. In rheumatological patients, pain is caused by pathological changes in peripheral structures (skin, muscles, tendons, ligaments, synovial membrane, joint capsule, cartilage, bones). When assessing the features of the pain syndrome, one should take into account anamnestic data, comorbid conditions, results of clinical and laboratory examination methods and individual characteristics of the patient. Only such a comprehensive approach makes it possible to develop an effective plan of treatment and rehabilitation measures. NSAIDs are the most popular tool of analgesic therapy in medical practice due to the combination of efficiency, safety, availability and ease of use. Opioids are used for moderate or severe chronic pain in a patient with an incurable form of the disease. That is, medicine is able to save the patient from painful suffering and give him the opportunity to walk his last path with dignity. It is important for a palliative patient to formulate a clear plan of action with their doctor. A timely visit to your family doctor will help you cope with this.2022-10-19T00:00:00Z