Fostering clinical thinking in dental doctors through post-graduation professional training

Abstract

During the internship training, future dental doctors expand knowledge about understanding the pathogenetic mechanisms of various pathological conditions or illnesses. Most contemporary effective diagnosis and treatment approaches are based on clinical thinking skills, the link between sciences and practice. The purpose of this study is to investigate and analyze the peculiarities of building up clinical thinking skills in future paediatric dentists at the postgraduate stage of their training. Developing clinical thinking skills in dental students typically starts since their junior years at the medical university, when they begin studying basic sciences. The background obtained during undergraduate training should be enriched in order to improve recognizing a wide variety of diseases and conditions through the internship training course. Professional thinking skills are fostered at the chair-side practice, when dealing with patients under the guidance of experienced mentors and clinicians. Clinical thinking switches on since the first minutes of doctor-patient interaction and goes on through the treatment course. At the postgraduate stage, it is essential to continue developing the holistic vision of the patient that will help to combine the evidence-based standards of medical care and patient-centred approach (personalized medical care). Conclusion. Thus, the training activities for dental intern doctors should be designed in order to maximally contribute to fostering clinical thinking skills. The mentors and teaching assistants must have clear and deep understanding of what factors can promote this process, and what can not. Among the most significant methodological achievements of postgraduate education is the emphasis on the development of critical and creative thinking skills, which are most clearly manifested by the creativity of clinical thinking. Під час навчання в інтернатурі лікарі-інтерни розширюють той обсяг знань, що необхідний для розуміння патогенетичних механізмів виникнення будь-якого патологічного стану або хвороби. Для успішного розпізнавання хвороби і ефективного лікування необхідно володіти клінічним мисленням, як сполучною ланкою між теорією і практикою. Мета роботи. Розглянути та проаналізувати особливості формування клінічного мислення у лікарів-стоматологів дитячих на післядипломному етапі навчання. Формування клінічного мислення у лікарів-стоматологів починається вже на перших курсах навчання при опануванні базових дисциплін. Накопичені знання дозволяють використовувати цей багаж знань при розпізнаванні різних захворювань у процесі навчання в інтернатурі. Професійне мислення виховується у процесі спілкування інтерна, викладача і пацієнта біля крісла хворого. Клінічне мислення починається з перших хвилин спілкування з хворим і триває протягом усього лікувального процесу. На післядипломному етапі навчання у лікаря-інтерна необхідно формувати цілісне уявлення про хворого, що дозволить органічно поєднувати стандарти медичної допомоги з індивідуальним підходом. Висновок. Навчальний процес повинен будуватися таким чином, щоб максимально сприяти формуванню клінічного мислення у лікарів-інтернів. Викладач повинен знати і розуміти, які фактори сприяють цьому процесу, а які ні. Значущим методологічним досягненням післядипломної освіти є упор на розвиток творчих здібностей лікарів-інтернів, які найбільш яскраво проявляються креативністю клінічного мислення. Во время учебы в интернатуре врачи-интерны расширяют тот объем знаний, который необходим для понимания патогенетических механизмов возникновения любого патологического состояния или болезни. Для успешного распознавания болезни и эффективного лечения необходимо обладать клиническим мышлением, как связующим звеном между теорией и практикой. Цель работы. Рассмотреть и проанализировать особенности формирования клинического мышления у детских врачей-стоматологов на последипломном этапе обучения. Формирование клинического мышления у врачей-стоматологов начинается уже на первых курсах обучения при овладении базовыми дисциплинами. Накопленные знания позволяют использовать этот багаж знаний при распознавании различных заболеваний в процессе обучения в интернатуре. Профессиональное мышление воспитывается в процессе общения интерна, преподавателя и пациента у кресла больного. Клиническое мышление начинается с первых минут общения с больным и продолжается в течение всего лечебного процесса. На последипломном этапе обучения у врача-интерна необходимо сформировать целостное представление о больном, что позволит органично сочетать стандарты медицинской помощи с индивидуальным подходом. Вывод. Учебный процесс должен строиться таким образом, чтобы максимально способствовать формированию клинического мышления у врачей-интернов. Преподаватель должен знать и понимать, какие факторы способствуют этому процессу, а какие нет. Значимым методологическим достижением последипломного образования является упор на развитие творческих способностей врачей-интернов, которые наиболее ярко проявляются креативностью клинического мышления.