General biological patterns of the structure of human major and minor lacrimal glands and under-researched aspects of their morphology

Abstract

The article discusses the fundamental and modern data on the structure and functions of human large and small lacrimal glands. The palpebral lobe of the human lacrimal gland consists of numerous fairly large lobules, which are almost of identical structure. Each lobule has several axial excretory intralobular ducts. Their branches along the whole length are surrounded by secretory epithelial components in the form of terminal sections and the corresponding finniest terminal lacrimal ducts that are grouped into the grapebunch structural elements. Blood supply to the capillary network of the lacrimal gland and its alveoli is carried out by several arterioles that run through very large interstitial spaces rich in fatty tissue. Each arteriole supplies several adjacent lobules. The network of capillaries can be described as integral and is not divided into segments that would correspond to sublobular units. Blood capillaries are located in the spaces between several adjacent terminal portions. Thus, the fact of close syntopic similarity of the intralobular excretory ducts and postcapillary venules has been confirmed. The article poses the appropriateness of more detailed morphological studying of anatomical and topographic characteristics of the lacrimal glands. If has been found out the lack of information on the cellular composition of the wall of the excretory ducts of the lacrimal gland, both in humans and in laboratory rats, in order to compare their morphology and the quality of the secretion they produce. It would be interesting to compare the morphology of the human lacrimal glands and the garder gland in rats to identify general biological characteristics of the structure and functioning; В статье рассмотрены фундаментальные и современные данные о структуре и функции больших и малых слезных желез человека. Пальпебральная доля слезной железы человека состоит из многочисленных достаточно крупных долек, которые имеют практически идентичный принцип устройства. Каждая долька имеет несколько осевых выводных внутридольковых протоков. Их разветвления на всем протяжении окружены секреторными эпителиальными компонентами в виде концевых отделов и соответствующих им мельчайших терминальных слезных протоков, образующих в совокупности структурные элементы гроздевидной формы. Доставка крови к капиллярной сети долек слезной железы и ее mальвеол осуществляется несколькими артериолами, которые проходят в очень крупных интерстициальных промежутках богатых жировой тканью. Каждая такая артериола кровоснабжает несколько смежных долек. От нее берут свое начало прекапиллярные артериолы, непосредственно питающие кровью альвеолы дольки. Сеть капилляров едина и не разделяется на блоки, которые соответствовали бы субдольковым единицам. Кровеносные капилляры располагаются в пространствах между несколькими смежными концевыми отделами. Таким образом, подтверждается факт тесного синтопического соответствия внутридольковых выводных протоков и посткапиллярных венул. Доказана необходимость в проведении более детальных морфологических исследований, анатомо-топографических особенностей слезных желез. Требуется дальнейшее изучение клеточного состава стенки выводных протоков слезной железы, как у человека, так и у лабораторной крысы с целью сравнения их морфологии и качества вырабатываемого ими секрета. Интересным было бы сравнить морфологию слезных желез человека и гардеровой железы крысы с целью выявления общебиологических черт строения и функции; У статті розглянуті фундаментальні та сучасні дані про структуру та функції великих і малих сльозових залоз людини. Пальпебральна частка сльозової залози людини складається з численних досить великих часточок, які мають практично ідентичний принцип улаштування. Кожна часточка має кілька осьових вивідних внутрішньодолькових проток. Їх розгалуження на всьому протязі оточені секреторними епітеліальними компонентами у вигляді кінцевих відділів і відповідних їм найдрібніших термінальних сльозових протоків, що утворюють в сукупності структурні елементи гроноподібної форми. До- ставка крові до капілярної мережі часточок сльозової залози і її альвеол здійснюється декількома артеріолами, які проходять в дуже великих інтерстиціальних проміжках, багатих на жирову тканину. Кожна така артеріола кровопостачає кілька суміжних часточок. Від неї беруть свій початок прекапілярні артеріоли, що безпосередньо живлять кров'ю альвеоли часточки. Мережа капілярів єдина і не поділяється на блоки, які відповідали б субдольковим одиницям. Кровоносні капіляри розташовуються в просторах між декількома суміжними кінцевими відділами. Таким чином, підтверджується факт тісної синтопічної відповідності внутрішньодолькових вивідних протоків і посткапілярних венул. Доведена необхідність в проведенні більш детальних морфологічних досліджень, анатомо-топографічних особливостей сльозових залоз. Потрібне подальше вивчення клітинного складу стінки вивідних протоків сльозової залози, як у людини, так і у лабораторних щурів з метою порівняння їх морфології і якості секрету, що ними виробляється. Цікавим було б порівняти морфологію сльозових залоз людини і гардерової залози щура з метою виявлення загальнобіологічних рис будови і функції.