Структурная организация кишечных крипт пейеровых бляшек тонкой кишки белых крыс

Abstract

ABSTRACT. Background. In the Peyer’s patches, intestinal crypts are topographically differentiated with respect to their lymphoid nodules. Consequently, two types are distinguished. The first type is associated with the lymphoid tissue of the corresponding nodules, and the second one is located outside of them. Objective. To study the features of architecture of the intestinal crypts of the Payer’s patches of albino rats’ small intestine. Methods. 30 mature albino male rats weighted 200,0±20,0 g were involved into the study. Sections of the small intestine with Peyer's patches were fixed in 10% neutral buffered formalin solution. Subsequently, serial paraffin sections of 4 μm thick (Microm HM 325), stained with hematoxylineosin, were obtained using the conventional histological methods. Another part of the preparations was plasticized in the epoxy. The analysis of the obtained preparations was carried out using the MBS-9 binocular magnifier and “Konus” light microscope equipped with Sigeta DCM-900 9.0MP digital microphotographic attachment, object-micrometer Sigeta X 1 mm/100 Div.x0.01mm. Results. Payer’s patches contain two types of the intestinal crypts, discrete by the bundles of smooth muscle fibers. Lymphoid-associated crypts (i.e., intranodular) are actually offshoots of the extranodular crypt network laid at the base of the intestinal villi of the Peyer’s patches. Their penetration into the thickness of the lymphoid nodules occurs around their circumference through local splitting of the bundles of smooth muscle fibers, as a result of which they appear in the thickness of their peripheral regions, corresponding to T-dependent zones. Conclusions. Despite the common origin, these crypts, differing in localization, differ in thickness (the diameter of lymphoid-associated crypts is on the average of 70 μm, while extranodular crypts are 10 μm narrower in the diameter), as well as in the cytological composition and contents of the internal lumen; РЕФЕРАТ. Актуальність. У пейєрових бляшках кишкові крипти схильні до топографічного диференціювання по відношенню до їх лімфоїдних вузликів, в зв'язку з чим серед них виділяються два різновиди, один з яких асоційований з лімфоїдною тканиною відповідних вузликів, тоді як другий – знаходиться за їх межами. Мета. Вивчити особливості організації кишкових крипт пейєрових бляшок тонкої кишки білих щурів. Методи. Дослідження здійснено на 30 білих щурах-самцях репродуктивного віку, масою 200,0 ± 20,0 грам. Матеріалом слугували, фіксовані в 10% розчині нейтрального формаліну, ділянки тонкої кишки з пейєровими бляшками. Надалі вдавалися до традиційних гістологічних методів отримання серійних парафінових зрізів товщиною 4 мкм (Microm HM 325), які фарбували гематоксилінеозином. Інша частина препаратів піддавалася пластинації в епоксидній смолі. Вивчення отриманих препаратів здійснено за допомогою бінокулярної лупи МБС-9 і світлового мікроскопа «Коnus», оснащеного цифровою мікрофотонасадкою Sigeta DCM-900 9.0MP, об'єкт-мікрометра Sigeta X 1 мм/100 Div.x0.01мм. Результати. У пейєрових бляшках знаходяться два, роз'єднаних між собою, за допомогою пучків гладком'язових волокон, різновиди кишкових крипт. Лімфоїдно-асоційовані крипти (тобто внутрішньовузликові) є насправді відгалуженнями позавузликової криптової сітки, закладеної в основі кишкових ворсинок пейєрових бляшок. Проникнення їх в товщу лімфоїдних вузликів відбувається по їх окружності через локальні розщеплення пучків гладком'язових волокон, в результаті чого вони виявляються у товщі їх периферичних відділів, відповідних Т-залежним зонам. Висновки. Незважаючи на спільне походження, ці різні по локалізації крипти відрізняються між собою за товщиною (діаметр лімфоїдно-асоційованих крипт в середньому дорівнює 70 мкм, тоді як позавузликові крипти вужче їх приблизно на 10 мкм), а також за цитологічним складом і вмістом внутрішнього просвіту; РЕФЕРАТ. Актуальность. В пейеровых бляшках кишечные крипты подвержены топографической дифференцировке относительно к их лимфоидным узелкам, в связи с чем среди них выделяются две разновидности, одна из которых ассоциирована с лимфоидной тканью соответствующих узелков, тогда как вторая – находится за их пределами. Цель. Изучить особенности организации кишечных крипт пейеровых бляшек тонкой кишки белых крыс. Методы. Исследование осуществлено на 30 белых крысахсамцах репродуктивного возраста, массой 200,0±20,0 грамм. Материалом служили, фиксированные в 10% растворе нейтрального формалина, участки тонкой кишки с пейеровыми бляшками. В дальнейшем прибегали к традиционным гистологическим методам получения серийных парафиновых срезов толщиной 4 мкм (Microm HM 325), которые окрашивали гематоксилин-эозином. Другая часть препаратов под верглась пластинации в эпоксидной смоле. Изучение полученных препаратов осуществлено с помощью бинокулярной лупы МБС-9 и светового микроскопа «Коnus», оснащенного цифровой микрофотонасадкой Sigeta DCM-900 9.0MP, объект-микрометра Sigeta X 1 мм/100 Div.x0.01мм. Результаты. В пейеровых бляшках находятся две, разобщенные между собой, посредством пучков гладкомышечных волокон, разновидности кишечных крипт. Лимфоидно-ассоциированные крипты (то есть внутриузелковые) являются на самом деле ответвлениями внеузелковой криптовой сети, заложенной в основании кишечных ворсинок пейеровых бляшек. Проникновение их в толщу лимфоидных узелков происходит по их окружности через локальные расщепления пучков гладкомышечных волокон, в результате чего они оказываются в толще их периферических отделов, соответствующих Т-зависимым зонам. Выводы. Несмотря на общность происхождения, эти разные по локализации крипты отличаются между собой по толщине (диаметр лимфоидно-ассоциированных крипт в среднем равен 70 мкм, тогда как внеузелковые крипты уже их примерно на 10 мкм), а также по цитологическому составу и содержимому внутреннего просвета.