Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/11374
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorУстенко, Роман Леонідович-
dc.contributor.authorКаценко, Андрій Любославович-
dc.contributor.authorУстенко, Роман Леонидович-
dc.contributor.authorКаценко, Андрей Любославович-
dc.contributor.authorUstenko, R. L.-
dc.contributor.authorKatsenko, A. L.-
dc.date.accessioned2019-11-22T09:59:39Z-
dc.date.available2019-11-22T09:59:39Z-
dc.date.issued2018-
dc.identifier.citationУстенко Р. Л. Современные пространственные представления о структуре периферической зоны простаты человека и расхождения в ее номенклатуре / Р. Л. Устенко, А. Л. Каценко // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. – 2018. – Т. 18, вип. 1 (61). – С. 196–199.uk_UA
dc.identifier.issn2077-1096 (print)-
dc.identifier.issn2077-1126 (online)-
dc.identifier.otherУДК 611.637-
dc.identifier.urihttp://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/11374-
dc.description.abstractЦелью исследования было изучение трехмерной структуры индивидуальных желез и их проток в разных железистых зонах простаты, в частности, в ее периферической зоне, а также согласование и устранение номенклатурных анатомических несоответствий. Материал и методы. Объектами исследования были 15 тотальных препаратов простаты человека молодого возраста согласно классификации ВООЗ. Для изучения структуры простаты и архитектоники ее протоков были получены и исследованы серии последовательных гистологических срезов толщиной 4 мкм. На их основе созданы двухмерные фотореконструкции, а также трехмерные пластические реконструкции протоков и их разветвлений в железах периферической зоны простаты. Результаты. Построчный анализ серий гистологических срезов в пределах периферической зоны простаты, а также изучение ее двухмерных фотореконструкций и трехмерных пластических реконструкций, позволили выделить следующие трубчатые компоненты, что имеют непосредственное отношение к экскреции секрета: 1) терминальные выводные проточки (первыми принимают секрет, что выделяется гландулоцитами концевых отделов); 2) латеральныевыводные проточки – представляют собой 2-3 последовательных боковых дихотомических разветвления центральных проточков вплоть до терминальных проточков; 3) центральные проточки – расположены центрально в каждой индивидуальной железе периферической зоны; 4)главные проточки – не имеют боковых разветвлений; 5) редко – общий выводной проток, что образуется путем слияния нескольких главных. Предложенная градация проточков позволяет выделять в качестве морфологических единиц не железистые дольки, а индивидуальные простатические железы. Выводы. Каждая индивидуальная железа периферической зоны простаты человека имеет сложно-разветвленную систему выводных проточков, что включает терминальные, латеральные, центральные, главные и иногда общий выводной проток. Метою дослідження було вивчення тривимірної структури індивідуальних залоз та їх проточків в різних залозистих зонах простати, зокрема її периферичній зоні, а також узгодження та усунення номенклатурних анатомічних невідповідностей. Матеріал та методи. Об’єктами дослідження були 5 тотальних препаратів простати людини молодого віку відповідно класифікації ВООЗ. Для вивчення структури простати та архітектоніки її проточків були отримані і досліджені серії послідовних гістологічних зрізів товщиною 4 мкм. На їх основі створені двовимірні фотореконструкції, а також тривимірні пластичні реконструкції проточків та їх розгалужень в залозах периферичної зони простати. Результати. Порядковий аналіз серій гістологічних зрізів в межах периферичної зони простати, а також вивчення її двовимірних фото реконструкцій і тривимірних пластичних реконструкцій дозволили виділити наступні трубчаті компоненти, що мають безпосереднє відношення до екскреції секрету: 1) термінальні вивідні проточки (першими приймають секрет, що виділяється гландулоцитами кінцевих відділів); 2) латеральні вивідні проточки – являють собою 2-3 послідовних бокових дихотомічних розгалуження центральних проточків аж до термінальних проточків; 3) центральні проточки – розміщені центрально в кожній індивідуальній залозі периферичної зони; 4) головні проточки – не мають бокових розгалужень; 5) рідко – загальна вивідна протока, що утворюється шляхом злиття кількох головних. Запропонована градація проточків дозволяє виділяти в якості морфологічних одиниць не залозисті часточки, а індивідуальні простатичні залози. Висновки. Кожна індивідуальна залоза периферичної зони простати людини має складно-розгалужену систему вивідних проточків, що включає термінальні, латеральні, центральні, головні і інколи загальну вивідну протоку. The purpose of this research was to investigate three-dimensional structure of individual prostate glands and their ducts in different glandular zones, and in particular in their peripheral zone as well as the coordination and elimination of anatomical nomenclature discrepancy. Materials and methods. We studied 5 total preparations of the prostate taken from young individuals in accordance with the WHO classification. We investigated a series of 4-μm thick histological paraffin sections to analyze the structure of the prostate and the architectonics of its ductules. We made two-dimensional photo reconstructions and three-dimensional plastic reconstructions of the ductules and their branching in the peripheral zone of the prostate gland. Results. Linear analysis of a series of histological sections in depth within the peripheral zone of the prostate, as well as the study of its two-dimensional photo reconstruction and three-dimensional plastic reconstructions, made it possible to identify the following tubular components directly related to the urinary secretion: 1) terminal excretory ductules (first receiving the secretion excreted by glandulocytes of terminal portions); 2) lateral excretory ductules representing 2-3 consecutive dichotomous lateral branching of the central ductules up to the terminal ductules; 3) central ductules located centrally in each of the individual gland in the peripheral zone; 4) major ductules were identified to have no lateral branching; 5) rarely a common excretory duct was formed by the confluence of several major ones. All these aspects mentioned above determine the difference in their numbers. Presented graduation of the prostatic ductules allows us to determine individual prostatic glands, not glandular lobules, as morphological units. Conclusions. Each individual gland of the peripheral zone of the human prostate has an extensive system of complex branching of the excretory ductules including terminal, lateral, central, major and sometimes common excretory ducts.uk_UA
dc.language.isoruuk_UA
dc.publisherУкраїнська медична стоматологічна академіяuk_UA
dc.subjectзона простатыuk_UA
dc.subjectстереоморфологияuk_UA
dc.subjectжелезаuk_UA
dc.subjectпростатический проточекuk_UA
dc.subjectтерминологияuk_UA
dc.subjectзона простатиuk_UA
dc.subjectстереоморфологіяuk_UA
dc.subjectзалоза,uk_UA
dc.subjectпростатичний проточокuk_UA
dc.subjectтермінологіяuk_UA
dc.subjectprostate glanduk_UA
dc.subjectstereomorphologyuk_UA
dc.subjectprostate ductileuk_UA
dc.subjectnomenclatureuk_UA
dc.titleСовременные пространственные представления о структуре периферической зоны простаты человека и расхождения в ее номенклатуреuk_UA
dc.title.alternativeСучасні просторові уявлення про структуру периферичної зони простати людини та розбіжності в її номенклатуріuk_UA
dc.title.alternativeModern conceptions about spatial structure of the peripheral zone of human prostate and differences in its nomenclatureuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, Том 18, вип. 1 (61)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Modern_conceptions_about-spatial_structure.pdf443,77 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.