Корекція дезорганізації сполучної тканини в слизовій оболонці шлунка в умовах хронічної нітратно-фторидної інтоксикації різними карбоновими сорбентами

Abstract

Актуальність дослідження: В Полтавській області спостерігається збільшений вміст іонів фтору у питній воді та продуктах харчування. Одночасно із цим Полтавська області є розвинутим аграрним регіоном. Це обумовлює збільшений вміст нітратів у харчових продуктах, через використання калієвої та натрієвої селітр у якості мінеральних добрив. Отже не виключеним є одночасне надлишкове аліментарне надходження нітратів та фторидів до організму. Органи шлунково-кишкового тракту першими зазнають негативного впливу нітратів та фторидів за умови їх аліментарного надходження. Перспективними методом лікування та профілактики хронічного надлишкового надходження нітратів та фторидів до організму є застосування ентеросорбентів. Метою даної роботи є вивчення впливу застосування суспензій лігніну гідролізного та карболайну на вміст L-оксипроліну та різних фракцій глікозаміногліканів (ГАГ) у слизовій оболонці шлунка щурів (СОШ) за умов хронічного надлишкового надходження нітрату та фториду натрію. Матеріали та методи. Дослідження проведене на 53 статевозрілих щурах лінії Вістар. Тварини були розподілені на 4 групи: контрольна група (n=10); група хронічної нітратно-фторидної інтоксикації (n=15); група, які на фоні моделювання хронічної нітратно-фторидної інтоксикації вводили внутрішньошлунково суспензію карболайну у дозі 100 мг/кг діючої речовини (n=13); група, які на фоні моделювання хронічної нітратно-фторидної інтоксикації вводили внутрішньошлунково суспензію лігніну гідролізного у дозі 100 мг/кг діючої речовини (n=15). Моделювання хронічної нітратно-фторидної інтоксикації проводили за методикою, що описана в [1]. Визначення вмісту L-оксипроліну та різних фракцій ГАГ проводили за методом, описаним в [2, 3]. Статистичну обробку результатів проводили із використанням критерію Манна-Уітні. Результати. Хронічна нітратно-фторидна інтоксикація збільшує вміст вільного L-оксипроліну, загальний вміст ГАГ та збільшує вміст протизапальних та регенараторних фракцій ГАГ. Суспензія лігніну гідролізного зменшує вміст вільного L-оксипроліну в 4,87 раза, у той час, як суспензія карболайну лише в 2,64 раза. При порівнянні суспензій між собою суспензія лігніну гідролізного в 1,84 раза ефективніше знижує концентрацію вільного L-оксипроліну в СОШ. Суспензія карболайну зменшує вміст гепаранової фракції ГАГ та кератан-дерматанової фракції ГАГ, проте збільшує вміст хондроїтинової фракції ГАГ. Суспензія лігніну гідролізного показує схожу тенденцію. За умов хронічної нітратно-фторидної інтоксикації спостерігається збільшена продукція оксиду азоту та розвивається оксидативне ушкодження слизової СОШ [1, 4, 5]. Ентеросорбенти мають здатність знижувати продукцію активних форм кисню та азоту в СОШ за умов хронічної нітратно-фторидної інтоксикації [6, 7, 8]. Цим можна пояснити зменшення ушкодження сполучної тканини в СОШ при використанні лігніну гідролізного та карболайну. Висновки. Суспензії лігніну гідролізного та карболайну є ефективними в корекції дезорганізації сполучної тканини СОШ в умовах хронічної нітратно-фторидної інтоксикації. Суспензія лігніну гідролізного ефективніше знижує інтенсивність процесів колагенолізу в СОШ порівняно із суспензією карболайну.