Проблема преэклампсии в современном акушерстве

Abstract

Представлен обзор данных научной литературы за последние годы по вопросу развития преэклампсии во время беременности. Преэклампсия является одной из важнейших проблем в современном акушерстве. Частота развития преэклампсии составляет 2-8 % и не имеет тенденции к снижению. Несмотря на большое число исследований, этиологические факторы преэклампсии остаются неизвестными. В настоящее время наиболее приоритетной является плацентарная теория, которая объясняет возникновение преэклампсии в результате патологической плацентации. Основными факторами риска развития преэклампсии являются хронические заболевания почек (58,6%), сосудистая патология (51,7%), эндокринная патология (38,0%), метаболический синдром (24,0%), заболевания сердца (22,0%), заболевания желудочно-кишечного тракта (20,7%). Несмотря на проводимую профилактику и многократные попытки подбора терапии, не удалось добиться снижения частоты развития преэклампсии. Единственным радикальным методом лечения тяжелой преэклампсии на сегодняшний день является досрочное родоразрешение. Анализ современной литературы показывает, что проблема преэклампсии является чрезвычайно актуальной в акушерской практике, в особенности, проблема тяжелой преэклампсии, как потенциально жизнеугрожающего состояния для матери и ребенка. Значительная частота данного осложнения диктует необходимость проведения активных профилактических и лечебных мер у пациенток, находящихся в группе риска по развитию преэклампсии.Представлений огляд даних наукової літератури за останні роки з питання розвитку прееклампсії під час вагітності. Прееклампсія є однією з найважливіших проблем в сучасному акушерстві. Частота розвитку прееклампсії складає 2-8 % і не має тенденції до зниження. Незважаючи на велике число досліджень, етіологічні чинники прееклампсії залишаються невідомими. Нині найбільш пріоритетною є плацентарна теорія, яка пояснює виникнення прееклампсії в результаті патологічної плацентації. Основними чинниками ризику розвитку прееклампсії є хронічні захворювання нирок (58,6%), судинна патологія (51,7%), ендокринна патологія (38,0%), метаболічний синдром (24,0%), захворювання серця (22,0%), захворювання шлунково-кишкового тракту (20,7%). Незважаючи на профілактику, що проводиться, і багатократні спроби підбору терапії, не вдалося добитися зниження частоти розвитку прееклампсії. Єдиним радикальним методом лікування важкої прееклампсії на сьогодні є дострокове розродження. Аналіз сучасної літератури показує, що проблема прееклампсії є надзвичайно актуальною в акушерській практиці, особливо проблема важкої прееклампсії, яка потенційно загрожує життю матері і дитини. Значна частота цього ускладнення диктує необхідність проведення активних профілактичних і лікувальних заходів у пацієнток, що знаходяться в групі ризику по розвитку прееклампсії. This review article highlights the analysis of recent literature data on the development of pre-eclampsia during pregnancy. Pre-eclampsia is one of the most serious problems in modern obstetrics. The incidence of pre-eclampsia makes up 2-8% and does not tend to decrease. Despite a large number of studies, the etiological factors of pre-eclampsia are still remaining unknown. Nowadays, the placental theory that explains the occurrence of pre-eclampsia as a result of pathological placentation is considered to be the most acknowledged. The main risk factors for the development of pre-eclampsia are chronic kidney diseases (58.6%), vascular pathology (51.7%), endocrine pathology (38.0%), metabolic syndrome (24.0%), and heart disease (22.0%), diseases of the gastrointestinal tract (20.7%). Despite the ongoing prevention and multiple attempts to select therapy, there have been little results in reduce the incidence of pre-eclampsia. Today, the only radical treatment for severe preeclampsia is pre-term delivery. Analysis of modern literature has shown that the problem of pre-eclampsia is extremely relevant in obstetric practice, and, in particular, the problem of severe pre-eclampsia, as a potentially life-threatening condition for the mother and child. A significant frequency of this complication dictates the necessity to implement active preventive and curative measures for patients at risk of developing pre-eclampsia.