Результати неоад’ювантного хіміопроменевого лікування місцевопоширеного раку прямої кишки

Abstract

На сьогодні стандартом лікування хворих на місцевопоширений рак прямої кишки є комбінований метод, що передбачає використання неоад'ювантної променевої чи хіміопроменевої терапії та хі-рургічного втручання. Комбіноване лікування хворих на місцевопоширений рак прямої кишки знижує частоту локальних рецидивів та покращує загальну виживаність. Разом з тим, слід відмітити неоднорідність результатів досліджень з вивчення ефективності різних режимів неоад'ювантної хіміопроменевої терапії у комбінованому лікуванні хворих на місцевопоширений рак прямої кишки. З метою оцінки результатів неоад'ювантної хіміопроменевої терапії обстежено 85 хворих на місцевопоширений рак прямої кишки, які отримували неоад'ювантну хіміопроменеву терапію з опроміненням в стандартному режимі (І група) та режимі мультифракціонування (ІІ група). Проведено вивчення променевих реакцій, що виникали в процесі лікування та променевого патоморфозу. Основним критерієм оцінки місцевої променевої реакції при проведенні курсу променевої терапії у хворих на рак прямої кишки є частота і вираженість променевого циститу і ректиту. В результаті оцінки проведених досліджень встановлено, що достовірно меншу кількість явищ ректиту та циститу виявлено при застосуванні опромінення в режимі мультифракціонування. До того ж, дані про ступінь променевого патоморфозу при морфологічному дослідженні післяопераційних макропрепаратів свідчать про кращий терапевтичний ефект даної методики. Таким чином, неоад'ювантна хіміопроменева терапія з опроміненням в режимі мультифракціонування задовільно переноситься хворими, не призводить до розвитку променевих реакцій у переважної більшості пацієнтів на місцево-поширений рак прямої кишки. На сегодняшний день стандартом лечения больных местнораспространенным раком прямой кишки является комбинированный метод, предусматривающий использование неоадъювантной лучевой или химиолучевой терапии и хирургического вмешательства. Комбинированное лечение больных местнораспространенным раком прямой кишки снижает частоту локальных рецидивов и улучшает общую выживаемость. Вместе с тем, следует отметить неоднородность результатов исследований по изучению еффективности различных режимов неоадъювантной химиолучевой терапии в комбинированном лечении больных местнораспространенным раком прямой кишки. С целью оценки результатов неоадъювантной химиолучевой терапии обследовано 85 больных местнораспространенным раком прямой кишки, получавших неоадъювантную химиолучевую терапию с облучением в стандартном режиме (I группа) и режиме мультифракционирования (II группа). Проведено изучение лучевых реакций, которые возникали в процессе лечения и лучевого патоморфоза. Основным критерием оценки местной лучевой реакции при проведении курса лучевой терапии у больных раком прямой кишки является частота и выраженность лучевого цистита и ректита. В результате оценки проведенных исследований установлено, что достоверно меньшее количество явлений ректита и цистита обнаружено при применении облучения в режиме мультифракционирования. К тому же, данные о степени лучевого патоморфоза при морфологическом исследовании послеоперационных макропрепаратов свидетельствуют о лучшем терапевтическом эффекте данной методики. Таким образом, неоадъювантная химиолучевая терапия с облучением в режиме мультифракционирования удовлетворительно переносится больными, не приводит к развитию лучевых реакций у подавляющего большинства пациентов на местнораспространенный рак прямой кишки. Today, the standards for treating patients with locally spread rectal cancer include a combination of neoadjuvant radiation or chemoradiation therapy and surgical intervention. Combined treatment of patients with locally spread rectal cancer reduces the incidence of relapses and improves overall survival. At the same time, the heterogeneity of the results presented in the reports describing the effectiveness of various modes of neoadjuvant chemoradiation therapy in the combined treatment of patients with locally spread recal cancer should be noted. In order to evaluate the results of neoadjuvant chemoradiotherapy, 85 patients with locally spread rectal cancer who received neoadjuvant chemoradiation therapy with radiation in standard mode (Group I) and in the mode of multifractionation (group II) were examined. The study of radiation reac-tions that arose in the course of treatment and radiation pathomorphosis was conducted. The main criterion for assessing local radiation response during the course of radiation therapy for patients with rectal cancer is the frequency and severity of radiation cystitis and rectitis. The assessment of the studies performed has demonstrated that a significantly lower number of cases of rectitis and cystitis were detected at applying ra-diation in the multi-fraction mode. In addition, the data on the degree of radiation pathomorphism in the mor-phological study of postoperative macropreparations suggests abetter therapeutic effect of this technique. Thus, neoadjuvant chemoradiotherapy with radiation in a multifractionation mode is found out as satisfactorily bearable by patients, and does not lead to the development of radiation reactions for the vast majority of patients with locally spread rectal cancer.