Роль панкреатичного асциту в прогресуванні гострого тяжкого панкреатиту

Abstract

Важкий гострий панкреатит пов'язаний з наявністю (пери)панкреатичнного запалення, заочеревинного набряку і перитонеального випоту. Останній зазвичай може спостерігатися при гострому панкреатиті, через витік панкреатичного секрету внаслідок руйнування і некрозу паренхіми підшлункової залози, в тому числі панкреатичних проток. Ця рідина навколо підшлункової залози і в черевній порожнині (панкреатичний асцит) багата панкреатичними протеазами і прозапальними цитокінами. Мета: поліпшити результати лікування хворих на гострий тяжкий панкреатит шляхом визначеня діагностичної та лікувальної тактики у пацієнтів з гострим панкреатитом та випотом в черевній порожнині. Накопичення рідини в періпанкреатичній області та віддалених ділянках черевної порожнини, що спостерігається на КТ, широко поширене на ранній стадії гострого тяжкого панкреатиту. Панкреатичний асцит визначається як масове накопичення панкреатичної рідини в черевній порожнині. Рівень амілази асцитичної рідини, як правило, понад 1000 міжнародних одиниць/л, і співвідношення амілази асцитичної рідини до амілази сироватки становить приблизно 6,0. Рідина, в основному являє собою геморагічний асцит, багата активованими ліполітичними і протеолітичними ферментами, вазоактивними речовинами і запальними цитокінами і не обов'язково інфікована. Дренування цих потенційних токсичних медіаторів з черевної порожнини є раціональним для полегшення тягаря хвороби у хворих в критичному стані оскільки окрім болю, цей ексудат сприяє розвитку синдрому системної запальної відповіді і віддаленої дисфункції органів. Однак рутинне проведення діагностичного та лікувального парацентезу у кожного пацієнта з асцитом за даними літератури не довело свою ефективність і не рекомендується останніми міжнародними рекомендаціями. В той же час у окремої категорії пацієнтів спостерігається виражений позитивний ефект від дренування черевної порожнини. Таким чином, дренування черевної порожнини при гострому панкреатиті ускладненому асцит-перитонітом цілком ймовірно матиме позитивний вплив на результати терапії, а визначення критеріїв відбору пацієнтів для даного втручання потребує подальших досліджень.