Медична реабілітація пацієнтів з інтерстиціальною патологією органів дихання

Abstract

До інтерстиціальних захворювань легень (ІЗЛ) належить більше, ніж 200 захворювань, що переважно ушкоджують інтерстицій легень. Вони характеризуються різноманітними комбінаціями інтерстиціального запалення та фіброзу, що прогресує в місті локалізації патологічного процесу, а також наявністю рестриктивних змін функції легень, порушенням газообміну, задишкою, що обмежує виконання фізичних навантажень. Ідіопатичний легеневий фіброз (ІЛФ) та інші форми інтерстиціальних захворювань з превалюванням фіброзу в паренхімі легень (ІЗЛ-Ф) - належать до патологій, що здатні кардинально змінювати якість життя хворої людини та його близького оточення. Комплексна терапія пацієнтів з ІЛФ та ІЗЛ-Ф поєднує в собі побудову партнерських стосунків між пацієнтом та мульти- або міждисциплінарною командою. У свою чергу, команда спеціалістів визначає бажання та потреби пацієнта, основну концепцію щодо підтримання якості його життя на найвищому досяжному рівні, розробляє заходи з попередження чи полегшення страждань і допомагає на фінальній стадії життєвого шляху. Для досягнення поставлених цілей комплексна допомога має включати: терапію, що модифікує захворювання; фізичну, емоційну, навчальну підтримку; полегшення симптомів; вчасне обговорення та впровадження заходів з підтримки хворого у фінальній частині його життя (Wijsenbeek MS, et al., 2019). Загалом, проблема імплементації заходів з комплексної реабілітаційної підтримки хворих з інтерстиціальною патологією легень потребує значної адаптації на етапі впровадження у практичну систему охорони здоров’я з урахуванням особливостей локального та загальнонаціонального рівнів її організації. Зниження толерантності до фізичних навантажень є ключовим при ІЗЛ та часто обумовлено задишкою фізичного навантаження.Натомість, низька толерантність до навантажень поєднується зі зниженням тривалості та якості життя. Обмеження фізичної активності відбувається шляхом погіршення процесів газообміну, дисфункції скелетних м’язів, а також як частина побічних ефектів від використання системних кортикостероїдів й імуносупресантів. Також, не варто відкидати роль системної запальної реакції, хронічної гіпоксії, гіподинаміїй старіння в окремих пацієнтів (Martijn A. S., et al., 2013). Існує достатня доказова база (Holland AE, et. al, 2008;Martijn A. S., et al., 2013; McCarthy B,2015; Alda Marques,2018) про короткострокову (до 6 місяців) ефективність пульмонологічної реабілітації (ПР) у хворих на ІЗЛ. Однак, ми повинні говорити, що ПР показана більшості хворим з хронічною респіраторною патологією у якості планового заходу довгострокового характеру (Martijn A. S., et al., 2013). Отже, підсумовуючи вищенаведені дані можна сказати, що проблема медичної реабілітації пацієнтів з інтерстиціальною патологією органів дихання потребує значної уваги на усіх ланках надання комплексної допомоги. В Україні вищенаведені заходи мають впроваджуватися паралельно з багаторівневою динамічною трансформацією системи надання медичних послуг.