Оптимізація лікування дуоденогастрального рефлюксу у хворих на хронічний гастрит

Abstract

Резюме. Актуальність. Відомі способи лікування дуоденогастрального рефлюксу із застосуванням прокінетика на тлі базисної терапії хронічного гастриту, як правило, мають низьку ефективність лікування. Мета дослідження: оцінити ефективність і безпеку комбінації метоклопраміду та сульпіриду (подвійного прокінетичного лікування) при дуоденогастральному рефлюксі в комплексному лікуванні хворих на хронічний гастрит. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів обстеження та лікування 30 хворих з дуоденогастральним рефлюксом і хронічним гастритом віком від 22 до 45 років. Лікування проводили згідно з Уніфікованим клінічним протоколом ≪Диспепсія≫ (Наказ МОЗ України № 600 від 03.08.2012 р.) та рекомендаціями Консенсусу Маастрихт ІІІ (2005) і Маастрихт ІV (2010). Базисну терапію хронічного гастриту поєднували з двома препаратами синергічної дії, а саме прокінетиком метоклопрамідом та препаратом з прокінетичними ознаками сульпіридом, за аналогічним принципом в режимі короткочасної ступінчастої терапії. Статистичну обробку результатів проводили згідно з алгоритмом аналізу якісних даних з використанням пакета програм MedCalc 2019. Аналізувалася частота прояву якісних бінарних змінних з розрахунком 95% довірчого інтервалу (ДІ). Для визначення впливу лікування на зміну частоти прояву клінічних синдромів застосовували критерій Мак-Немара для пов’язаних груп. Оцінка ризику побічної дії комбінації препаратів проводилася на підставі визначення рівня значимості 95% ДI для частки з урахуванням біномінального розподілу ознаки (≪наявність — відсутність ускладнення≫). Сформульовані нульова і альтернативна статистичні гіпотези. Результати. Прояви диспептичного, абдомінального і астеновегетативного синдромів виявлені відповідно у 24 ((80,0 Ѓ} 7,3) %; 95% ДI 51,26–119,03 %), 13 ((43,00 Ѓ} 9,04) %; 95% ДI 23,07–74,10 %) і 18 хворих ((60,00 Ѓ} 8,94) %; 95% ДI 35,56–94,83 %). Через 20 днів подвійного прокінетичного лікування на тлі зникнення ендоскопічних ознак біліарного рефлюксу виявлені статистично значимі зміни частоти проявів диспептичного, абдомінального та астеновегетативного синдромів (відповідно двосторонні значення p < 0,0001; p = 0,0005 і p < 0,0001 за критерієм Мак-Немара). Синергізм дії метоклопраміду та сульпіриду як антагоністів дофамінових рецепторів та потенціювання їх прокінетичного впливу при лікуванні дуоденогастрального рефлюксу в комплексі з базисною терапією хронічного гастриту сприяє швидкому зникненню більшості клінічних проявів жовчного рефлюкс-синдрому, дозволяє досягти клінічного й ендоскопічного одужання та забезпечує стійку і тривалу ремісію. Переносимість комбінації препаратів у всіх хворих була доброю. Побічних ефектів не зареєстровано. Більше того, з вірогідністю 95 % доведено, що ризик побічної дії не перевищує 12 %. Висновки. Короткочасне призначення комбінації метоклопраміду і сульпіриду в режимі ступінчастої терапії є не лише ефективним, але й безпечним, що відповідає альтернативній статистичній гіпотезі.; Резюме. Актуальность. Известные способы лечения дуоденогастрального рефлюкса с применением прокинетика в комплексе с базисной терапией хронического гастрита, как правило, имеют низкую эффективность лечения. Цель исследования: оценить эффективность и безопасность комбинации метоклопрамида и сульпирида (двойного прокинетического лечения) при дуоденогастральном рефлюксе в комплексном лечении больных хроническим гастритом. Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов обследования и лечения 30 больных с дуоденогастральным рефлюксом и хроническим гастритом в возрасте от 22 до 45 лет. Лечение проводили согласно Унифицированному клиническому протоколу «Диспепсия» (приказ МЗ Украины № 600 от 03.08.2012 г.) и рекомендациям Консенсуса Маастрихт ІІІ (2005) и Маастрихт ІV (2010). Базисную терапию хронического гастрита сочетали с двумя препаратами синергического действия, а именно прокинетиком метоклопрамидом и препаратом с прокинетическими свойствами сульпиридом, по аналогичному принципу в режиме кратковременной ступенчатой терапии. Статистическую обработку результатов проводили согласно алгоритму анализа качественных данных с использованием пакета программ MedCalc 2019. Анализировалась частота проявления качественных бинарных переменных с расчетом 95% доверительного интервала (ДИ). Для определения влияния лечения на изменение частоты проявления клинических синдромов применяли критерий Мак-Немара для связанных групп. Оценка риска побочного действия комбинации препаратов проводилась на основании определения уровня значимости 95% ДИ для доли с учетом биноминального распределения признака («наличие — отсутствие осложнения»). Сформулированы нулевая и альтернативная статистические гипотезы. Результаты. Проявления диспептического, абдоминального и астеновегетативного синдромов обнаружены соответственно у 24 ((80,0 ± 7,3) %; 95% ДИ 51,26–119,03 %), 13 ((43,00 ± 9,04) %; 95% ДИ 23,07–74,10 %) и 18 больных ((60,00 ± 8,94) %; 95% ДИ 35,56–94,83 %). Через 20 дней лечения на фоне исчезновения эндоскопических признаков билиарного рефлюкса обнаружены статистически значимые изменения частоты проявлений диспептического, абдоминального и астеновегетативного синдромов (соответственно двусторонние значения p < 0,0001; p = 0,0005 и p < 0,0001 по критерию Мак-Немара). Синергизм действия метоклопрамида и сульпирида как антагонистов дофаминовых рецепторов и потенцирование их прокинетического влияния при лечении дуоденогастрального рефлюкса в комплексе с базисной терапией хронического гастрита способствует быстрому исчезновению большинства клинических проявлений желчного рефлюкс-синдрома, позволяет достичь клинического и эндоскопического выздоровления и обеспечивает стойкую и длительную ремиссию. Переносимость комбинации препаратов у всех больных была хорошей. Побочных эффектов не зарегистрировано. Более того, с вероятностью 95 % доказано, что риск побочного действия не превышает 12 %. Выводы. Кратковременное назначение комбинации метоклопрамида и сульпирида в режиме ступенчатой терапии является не только эффективным, но и безопасным, что соответствует альтернативной статистической гипотезе.; Abstract. Background. The known methods of duodenogastric reflux treatment which include prokinetics administration against the background of chronic gastritis standard therapy, as a rule, have the low therapeutic efficacy. The aim of the research was to assess the efficacy and safety of metoclopramide and sulpiride combination (dual prokinetic treatment) for duodenogastric reflux in comprehensive treatment of patients with chronic gastritis. Materials and methods. The study is based on the retrospective analysis of the findings obtained while examining and managing 30 patients with duodenogastric reflux and chronic gastritis aged from 22 to 45 years. The patients received treatment in accordance with the Standardized Clinical Protocol of Primary Care “Dyspepsia”, approved by the Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 600 of August 3, 2012, and recommended by Maastricht III (2005) and Maastricht IV (2010). The basic therapy for chronic gastritis was combined with two drugs of synergistic effect, namely, prokinetic metoclopramide and sulpiride with prokinetic properties by similar principle in the regimen of shortterm step therapy. The statistical processing of data was carried out according to the algorithm for qualitative data analysis with MedCalc 2019 software package. The study includes the analysis of manifestation incidence of qualitative binary variables with calculation of 95% confidence interval. When determining the effect of dual prokinetic treatment on the change of clinical syndromes manifestation incidence, we used McNemar test for related groups. The study evaluated the risk of side effects of metoclopramide and eglonil combination on the basis of assessment the significance value 95% confidence interval, considering binominal distribution of a sign (presence or absence of complication). The study presented formulation of the null and alternative statistical hypotheses. Results. The manifestations of dyspeptic, abdominal and astheno-vegetative syndromes were detected in 24 ((80.0 ± 7.3) %; 95% CI 51.26–119.03 %), 13 ((43.00 ± 9.04) %; 95% CI 23.07–74.10 %) and 18 patients ((60.00 ± 8.94) %; 95% CI 35.56–94.83 %), respectively. After 20 days of dual prokinetic treatment, the statistically significant changes in the incidence of dyspeptic, abdominal and astheno-vegetative syndromes manifestations were observed in patients against the background of endoscopic signs of bile reflux elimination (bilateral values p < 0.0001; p = 0.0005 and p < 0.0001, respectively, according to the McNemar test). The synergism of metoclopramide and eglonil effect as dopamine receptor antagonists and prokinetic effect potentiation in combination with standard therapy contribute to the rapid elimination of the most clinical manifestations of the bile reflux syndrome, make it possible to achieve clinical and endoscopic recovery and ensure steady and long-term remission. The tolerability of drug combinations was good in all patients; they did not present with side effects. Moreover, the risk of side effects did not exceed 12 % with 95% probability. Conclusions. The short-term administration of metoclopramide and sulpiride combination in step therapy regimen is not only effective but also safe, which corresponds to the alternative statistical hypothesis.