Проблемні питання діагностики, розвитку та терапії посттравматичного стресового розладу

Abstract

Проведено систематизований огляд сучасної клінічної та дослідницької літератури з метою висвітлення поняття посттравматичного стресового розладу. Дане питання набуло активного обговорення в Україні останні декілька років. Особливості існуючої соціально-політичної ситуації характеризуються високим рівнем напруження адаптивних механізмів психіки, що значно погіршує стан психічного здоров’я популяції. Внутрішньо переміщені особи, військові, а також їхні сім’ї ста- новлять групу ризику для розвитку психічних розладів, зокрема посттравматичного стресового розладу. Такі пацієнти потребують комплексної професійної допомоги, але факт стигматизації та недостатність психоосвіти призводить до того, що частіше вони звертаються до лікарів загальної практики. Коморбідна патологія маскує істинну причину дезадаптації, що призводить до неефективності проведеного лікування. Виходячи з цього, у статті розглянуто важливі аспекти діаг- ностики розладу, його механізми розвитку, диференціації, з урахуванням коморбідної патології, особливості вибору терапії, ґрунтуючись на висновках доказової світової та вітчизняної медицини. Значну увагу приділено стратегії лікування посттравматичного стресового розладу. Аналіз наукових публікацій з використанням зарубіжного досвіду дозволяє зробити висновок, що у менеджме- нті посттравматичного стресового розладу переваги надаються першочергово психологічним інтервенціям. Фармакотерапія рекомендована лише у випадках недостатньої ефективності психологічних методів або наявності стійкої коморбідної патології; Проведено систематизированный обзор современной клинической и исследовательской литературы с целью освещения понятия посттравматического стрессового расстройства. Данный вопрос стал активно обсуждаться в Украине последние несколько лет. Особенности существующей социально-политической ситуации характеризуются высоким уровнем напряжения адаптивных механизмов психики, что значительно ухудшает состояние психического здоровья популяции. Внутренне перемещенные лица, военные, а также их семьи составляют группу риска для развития психических расстройств, в частности посттравматического стрессового расстройства. Такие пациенты требуют комплексной профессиональной помощи, но факт стигматизации и недостаточность психообразования приводит к тому, что чаще они обращаются к врачам общей практики. Коморбидная патология маскирует истинную причину дезадаптации, что приводит к неэффективности проводимого лечения. Исходя из этого, в статье рассмотрены важные аспекты диагностики расстройства, его механизмы развития, дифференциации, с учетом коморбидной патологии, особенности выбора терапии, основываясь на выводах доказательной мировой и отечественной медицины. Значительное внимание уделено стратегии лечения посттравматического стрессового расстройства. Анализ научных публикаций с использованием зарубежного опыта позволяет сделать вывод, что в менеджменте посттравматического стрессового расстройства преимущества предоставляются в первую очередь психологическим интервенциям. Фармакотерапия рекомендована лишь в случаях недостаточной эффективности психологических методов или наличии устойчивой коморбидной патологии.; A systematic review of modern clinical and research literature has been conducted in order to highlight the issue of post-traumatic disorder. This question has been discussed actively in Ukraine for the last few years. The existing socio-political situation in out country is characterized by a high of tension of psychic stress adaptive mechanisms that significantly impairs the mental health of the population. Internally displaced people, servicemen, as well as their family members constitute a risk group for the development of mental disorders, and in particular post-traumatic stress disorder. Such patients require professional comprehensive care, but the fact of stigma and lack of psychological education and information makes them to search for medical aid at general practitioners. Comorbidities disguise the true cause of maladaptation that leads to the ineffectiveness of the treatment. Therefore, this article highlights some important aspects of diagnosis of the disorder, its mechanisms of the development, differentiation, taking into account the co morbidities, the peculiarities in choosing therapeutic options based on the evidences of national and international medical science. Considerable attention has been paid to strategies for the management of post-traumatic stress disorder. Analysis of research publications allows us to conclude that in the management of posttraumatic stress disorder benefits are primarily given to psychological interventions. Pharmacotherapy is recommended only in cases of insufficient effectiveness of psychological methods or the presence of stable comorbidity.