Системи локальної доставки ліків у стоматологічній практиці

Abstract

Наявність ортопедичних конструкцій в порожнині рота часто сприяє розвитку дисбактеріозу з виникненням патологічних процесів у слизовій оболонці порожнини рота. Перспективним напрямом фармакотерапії є створення та використання у практичній стоматології медикаментів локальної та пролонгованої дії. Усі способи пролонгування поділяються на технологічні, хімічні та фізіологічні. Більшість методів одержання пролонгованих медикаментів відноситься до хімічних. Принцип їх синтезу полягає у перетворенні хімічної структури ліків та допоміжних речовин. Дана система набуває усе більшої популярності за рахунок тривалої медикаментозної дії та більшої концентрації препарату у передбачуваному місці, використання низьких доз препарату загального впливу з відповідним зниженням побічних ефектів у порівнянні із системним уведенням. Фармацевтична активність забезпечується значною капілярною сіткою у ділянці слизової оболонки порожнини рота, оминаючи таким чином печінку та шлунково-кишковий тракт, що у свою чергу веде до високої біодоступності, що дає можливість використовувати фармацевтичні інгредієнти, непридатні до системного введення. Існують два типи монолітних систем, які використовуються у ротовій порожнині: нерезорбуючі, коли полімер зберігає свою цілісність при вивільненні інгредієнту та резорбуючі, які розпадаються при вивільненні препарату. Першими літературними даними вивчення монолітних волокон у якості системи депо та локальної доставки лікарського засобу при захворюваннях пародонту були напрацювання Dr. Max Goodson (1979). Наступна розробка була представлена гелевими полімерами. Перспективно себе зарекомендувала система синтетичних полімерних чіпів, позитивні результати показує транспортна система із біорозкладного колагену. Останні дослідження пропонують множинні багатошарові плівки із поетапним виділенням фармацевтичних інгредієнтів, відповідно до етапності лікувального процесу. Наличие ортопедических конструкций в полости рта часто способствует развитию дисбактериоза с возникновением патологических процессов в слизистой оболочке полости рта. Перспективным направлением фармакотерапии является создание и использование в практической стоматологии медикаментов локального и пролонгированного действия. Все способы пролонгирования делятся на технологические, химические и физиологические. Большинство методов получения пролонгированных медикаментов относится к химическим. Принцип их синтеза заключается в преобразовании химической структуры лекарств и вспомогательных веществ. Данная система приобретает все большую популярность за счет длительного медикаментозного действия и большей концентрации препарата в предполагаемом месте, использование низких доз общего воздействия с соответствующим снижением побочных эффектов по сравнению с системным введением. Фармацевтическая активность обеспечивается значительной капиллярной сеткой в области слизистой оболочки полости рта, минуя та- ким образом печень и желудочно-кишечный тракт, что в свою очередь ведет к высокой биодоступности и дает возможность использовать фармацевтические ингредиенты, непригодные к системному введению. Существуют два типа монолитных систем, которые используются в ротовой полости: нерезорбирующие, когда полимер сохраняет свою целостность при высвобождении ингредиента и резорбирующие, которые распадаются при высвобождении препарата. Первые литературные данные изучения монолитных волокон в качестве системы депо и локальной доставки лекарственных средств при заболеваниях пародонта представлены Dr. Max Goodson (1979). Перспективно себя зарекомендовала система синтетических полимерных чипов, положительные результаты показывает транспортная система с биоразлагаемым коллагеном. Последние исследования предлагают множественные многослойные пленки с поэтапным выделением фармацевтических ингредиентов, согласно этапности лечебного процесса. The presence of prosthetic constructions in the oral cavity often contributes to the development of dysbiosis with the emergence of pathological processes in the oral mucosa. A prospective direction of pharmacotherapy is aimed at formulating and applying drugs with local and prolonged action in dental practice. All methods of prolongation are divided into technological, chemical and physiological. The most of methods aimed at achieving drugs with prolonged action relates to chemical ones. The principle of their synthesis consists in transformation of the chemical structure of drugs and excipients. This system is gaining more popularity due to prolonged drug action and greater concentration of an active agent in predicted place, the use of low dose of the overall effect with a corresponding reduction of side effects compared with systemic administration. Pharmaceutical activity is provided through spreading capillary network in oral mucosa, thus avoiding the liver and the gastrointestinal tract that in turn leads to high bioavailability. This approach enables to use pharmaceutical ingredients, which are not suitable for systemic administration. There are two types of monolithic systems that are used in the oral cavity: non adsorbable, when the polymer preserves its integrity during the release of the ingredient, and adsorbable, which disintegrate during the release of drug. The first literature data on studying of monolithic fibres serving as the depot system and as the local drug delivery system during periodontal diseases were reported by Dr. Max Goodson (1979). Another promising approach dealt with the development of gel polymer chips. The system of synthetic polymeric chips has been proven to be an effective transport system of biodegradable collagen. The resent studies have proposed multiple multi-layer films with the gradual release of pharmaceutical ingredients according to the stages of the treatment process.