Гормональний фон у жінок з безпліддям та психосоматичними порушеннями

Abstract

Психосоціальні стреси сприяють порушенню функції репродуктивної системи, в свою чергу розвиток або погіршення перебігу ендокринних захворювань негативно впливають на психічний стан. Мета дослідження: визначити специфіку гормональних змін у жінок з безпліддям та психосоматичними порушеннями. Обстежили 93 жінки з трубно-перитонеальним фактором безпліддя (основна група). Контрольну групу склали 30 фертильних жінок, які мали народжених дітей. Після проведення анкетування та консультації психолога пацієнтки основної групи розподілені на групи: 1 група – 61 жінка з вираженими психосоматичними розладами; 2 група – 32 жінки без таких розладів. Для визначення вмісту гіпофізарних та стероїдних гормонів в сироватці периферичної крові використовували радіоімунологічні методи. У фолікулінову фазу менструального циклу концентрація лютеїнізуючого гормону у пацієнток 1 групи підвищена (8,70±0,11 проти 6,35±0,23 та 5,03±0,15 МО/л у жінок 2-ї та контрольної групи, р  0,05), відмічено зростання співвідношення лютеїнізуючого гормону до фолікулостимулюючого. Рівень пролактину підвищений у пацієнток 1-ї групи у порівнянні з жінками контрольної групи (9,23±0,14 проти 8,25±0,17 нг/мл, р  0,05). На 5-й день менструального циклу зареєстровано достовірно підвищений рівень естрадіолу, а на 21-й день – знижений рівень прогестерону, відповідно зниженим було співвідношення прогестерон/естрадіол. Встановлено також суттєво вищий рівень тестостерону (2,21±0,10 проти 1,95±0,12 та 1,61±0,11 нг/мл, р  0,05). За даними кольпоцитограми, ановуляторний менструальний цикл по гіперестрогеновому типу з недостатністю лютеїнової фази діагностовано у 62,5 % та 40,7 % пацієнток 1 та 2 групи. У жінок з безпліддям та психосоматичними розладами встановлено дисбаланс гонадотропних та статевих гормонів, який проявлявся відносною прогестероновою недостатністю, ознаками гіперестрогенемії, гіперандрогенемії та гіперпролактинемії, що підтверджено кольпоцитологічними дослідженнями. Отримані дані відкривають перспективи для застосування методів психокорекції у програмах лікування безпліддя

Психосоциальные стрессы способствуют нарушению репродуктивной функции. В свою очередь, развитие или ухудшение течения эндокринных заболеваний негативно влияет на психическое состояние. Цель исследования: определить специфику гормональных изменений у женщин с бесплодием и психосоматическими нарушениями. Обследовали 93 женщины с трубно-перитонеальным фактором бесплодия (основная группа). Контрольную группу составили 30 фертильных женщин, имеющих рожденных детей. После проведения анкетирования и консультации психолога пациентки основной группы распределены на группы: 1 группа - 61 женщина с выраженными психосоматическими расстройствами; 2 группа - 32 женщины без таких расстройств. Для определения содержания гипофизарных и стероидных гормонов в сыворотке периферической крови использовали радиоиммунологические методы. В фолликулиновую фазу менструального цикла концентрация лютеинизирующего гормона у пациенток 1 группы повышена (8,70 ± 0,11 против 6,35 ± 0,23 и 5,03 ± 0,15 МЕ / л у женщин 2-й и контрольной группы, р0,05), отмечено повышение соотношения лютеинизирующего гормона и фолликулостимулирующего. Уровень пролактина повышен у пациенток 1-й группы по сравнению с женщинами контрольной группы (9,23 ± 0,14 против 8,25 ± 0,17 нг / мл, р0,05). На 5-й день менструального цикла зарегистрирован достоверно повышенный уровень эстрадиола, а на 21-й день - пониженный уровень прогестерона, соответственно пониженным было соотношение прогестерон / эстрадиол. Установлен также существенно более высокий уровень тестостерона (2,21 ± 0,10 против 1,95 ± 0,12 и 1,61 ± 0,11 нг / мл, р0,05). По данным кольпоцитограммы ановуляторный менструальный цикл по гиперэстрогеновому типу с недостаточностью лютеиновой фазы диагностирован у 62,5% и 40,7% пациенток 1 и 2 группы. У женщин с бесплодием и психосоматическими расстройствами установлен дисбаланс гонадотропных и половых гормонов, который проявлялся относительной прогестероновой недостаточностью, признаками гиперэстрогенемии, гиперандрогенемии и гиперпролактинемии, что подтверждено кольпоцитологическими исследованиями. Полученные данные открывают перспективы для применения методов психокоррекции в программах лечения бесплодия.