Клініко-епідеміологічні тренди сучасної торакоабдаомінальної політравми

Abstract

Мета. Провести концептуальне клініко-епідеміологічного дослідження сучасної торакоабдомінальної травми. Матеріали і методи. Нами було опрацьовано 2009 медичних карток, клінічні діагнози та судовомедичні висновки трансформовано у коди шкали ВПХ(П)-МТ, які внесені до електронної бази даних. Вік пацієнтів становив від 11 до 95 років. Жінок було 484 (24%), чоловіків 1525 (76%). Летальних клінічних випадків було 933 (46%), пацієнти які вижили становили 1076 (54%). Результати. У досліджуваному масиві виявлено 235 (11,7%) легких, 273 (13,6%) середньої тяжкості, 915 (45,5%) тяжких і 586 (29,2%) украй тяжких травм. В результаті проведеної багатовимірної стратифікації даних анатомічної тяжкості травми шляхом кластерізації, нами були виділенні ті клініко-епідеміологічних груп, які найкращим чином апроксимують процеси внутрішньої сепарації сучасної травми в залежності від її тяжкості. Кластер-1 становив 180 (8,9%) клінічних спостережень тяжких і украй тяжких ушкоджень. Кластер-2 складався із 218 (10,9%) випадків виключно украй тяжких ушкоджень. Кластер-3 був найбільш поліморфним, і складалася із 1476 (73,5%) клінічних випадків легких, середньої тяжкості, тяжких та украй тяжких ушкоджень. Кластер-4 становив 132 (6,7%) спостереження тяжких і украй тяжких ушкоджень. Висновки. Сучасна поєднана торакоабдомінальна травма має чітку структуризацію на клініко-епідеміологічні групи, клінічний профіль яких визначається тяжкістю домінуючого ушкодження певної анатомо-функціонільної ділянки. Травма грудей виступає найбільш частим домінуючим ушкодженням в структурі поєднаної торакоабдомінальної травми. Формальні ознаки політравми виявляються у 29,2% постраждалих, принциповим напрямком покращення результатів лікування яких слід вважати подальшу розробку методів лікування за принципами хірургічної тактики «damage control».

Aim. To carry out conceptual clinical and epidemiological investigations on the issue of tracoabdominal traumas. Materials and methods. We studied 2009 case histories. Clinical diagnoses and forensic findings were transformed into codes of the «ВПХ-П(МТ)» scale. Patients’ age scope was 11-95 years. 484 (24%) females, 1525 (76%) males. There were 933(46%) lethal outcomes, while the number of survived patients was1076 (54%). Results. In the investigated mass 235 (11,7%) light, 273 (13,6%) mild, 915 (45,5%) severe and 586 (29,2%) utterly severe cases were recorded. As a result of the multi-dimensional stratification of the anatomical severity of the injury using clustering, we revealed those clinical and epidemiological groups, which in the best way approximated processes of internal separation of the modern trauma depending on its severity The first cluster contained 180 (8,9%) severe and utterly severe cases. The second - 218 (10,9%) solely utterly severe cases. The third was the most polymorphic , consisting of 1476 (73,5%) clinical cases of lite, moderate, severe and utterly severe damage cases. Fourth cluster consisted of 132 (6,7%) observations. Conclusions. Modern combined thoracoabdominal trauma can be clearly structured in clinical and epidemiological groups, clinical profile of which is determined by severity of the dominant damage of a certain anatomical functional area. Breast injury is the most frequent dominant damage in the structure of combined thoracoabdominal injury. Formal signs of polytrauma are found in 29.2% of victims. Treatment of such patients can only be improved through implementation of surgical tactics “Damage Control”.