Ожиріння як коморбідний стан при псоріазі

Abstract

Псоріаз є найбільш розповсюдженим хронічним, генетично детермінованим аутоімунним поліетіологічним запальним захворюванням з порушенням епідермальної проліферації, що провокується екзогенними і ендогенними факторами та проявляється еритематозно - лускатими елементами, папулами і бляшками. За результатами клініко – епідеміологічних досліджень, на псоріаз хворіє біля 3-4 % населення нашої планети, незалежно від статі, віку та етнічної групи, при цьому питома вага цієї патології в загальній структурі шкірних хвороб сягає, за даними різних авторів, від 1%- до 40%. Однак, незважаючи на значне поширення псоріазу та на велику кількість робіт з цієї проблеми, до сих пір немає єдиного погляду на патогенез цього дерматозу. Для об’єктивного розуміння патогенезу псоріазу необхідно враховувати недостатньо вивчену коморбідність цієї патології та емоційні розлади, які виявляються практично в усіх хворих на псоріаз. При фізичному та психічному стресах підвищується концентрація нейропептиду Y, що підсилює вживання їжі. Все це призводить до підвищення маси тіла та подальшого розвитку ожиріння з низкою метаболічних порушень, що без сумніву, впливає на перебіг псоріазу. Тому, при дослідженнях патогенезу псоріазу в останні роки все більше уваги приділяється порушенням метаболічних процесів. Причинами розвитку псоріазу та абдомінального ожиріння є імунологічні порушення і генетичні дефекти. Особливістю патогенезу у хворих на псоріаз з ожирінням, на відміну від хворих без надмірної маси тіла, є статистично значиме зростання гіперлептинемії і збільшення системного цитокінового прозапального потенціалу. Тому перспективою подальших досліджень є більш поглиблене вивчення коморбідності псоріатичної хвороби, що дозволить виявити нові мішені терапії даного дерматозу. Ключові

Псориаз является наиболее распространенным хроническим, генетически детерминированным аутоиммунным полиэтиологический воспалительным заболеванием с нарушением эпидермальной пролиферации, которое проявляется эритематозно - чешуйчатыми элементами, папулами и бляшками. По результатам клинико - эпидемиологических исследований, псориазом болеет около 3-4% населения нашей планеты, независимо от пола, возраста и этнической группы, при этом удельный вес этой патологии в общей структуре кожных болезней достигает, по данным разных авторов, от 1% - до 40%. Однако, несмотря на широкое распространение псориаза и на большое количество работ по этой проблеме, до сих пор нет единого взгляда на патогенез этого дерматоза. Для объективного понимания патогенеза псориаза необходимо учитывать недостаточно изученную коморбидность этой патологии и эмоциональные расстройства, которые проявляются практически у всех больных псориазом. Так, при физическом и психическом стрессах повышается концентрация нейропептида Y, что приводит к повышенному приему пищи, увеличению массы тела и дальнейшему развитию ожирения с рядом метаболических нарушений, что, несомненно, влияет на течение псориаза. Поэтому, при исследованиях патогенеза псориаза в последние годы все больше внимания уделяется нарушением метаболических процессов. Особенностью патогенеза у больных псориазом с ожирением, в отличие от больных без ожирения, является статистически значимое увеличение гиперлептинемией и увеличение системного цитокинового провоспалительного потенциала. Поэтому перспективой дальнейших исследований является более углубленное изучение коморбидности псориатической болезни, что позволит определить новые мишени терапии данного дерматоза.

Psoriasis is a chronic, genetically determined autoimmune polyetiological inflammatory disease with a disorder of epidermal proliferation, provoked by exogenous and endogenous factors, and is characterized by erythema, scaly elements, papules and plaques. According to the results of clinical and epidemiological studies, about 3-4% of the population of our planet suffer from psoriasis, regardless of gender, age and ethnic group, while the proportion of this pathology in the general structure of skin diseases reaches, according to different authors, from 1% to 40%. However, despite the widespread of psoriasis and the research on this problem, there is still no unified view of the pathogenesis of this dermatosis. For an objective understanding of the pathogenesis of psoriasis, it is necessary to take into account the insufficiently studied comorbidity of this pathology and emotional disorders, which manifest themselves in almost all patients with psoriasis. Psychoemotional disorders are found in almost all patients with psoriasis. Thus, the depression and anxiety that are typical for patients with psoriasis are accompanied by the same central and peripheral signs as prolonged stress. Stress reactions are provoked by psychosocial and economic problems, depression, anxiety, alcohol consumption and smoking. Thus, during physical and mental stress, the concentration of neuropeptide Y increases, which leads to increased food intake, weight gain and further development of obesity with a number of metabolic disorders, which undoubtedly affects the course of psoriasis. Therefore, in research of the pathogenesis of psoriasis in recent years more attention is paid to disorder of metabolic processes. The causes of psoriasis and abdominal obesity are immunological disorders and genetic defects. Peculiarity of pathogenesis in patients suffering from psoriasis with obesity, in contrast to patients without excess body weight, is statistically significant progression of hyperleptinemia and increase of systemic cytokine proinflammatory potential. Therefore, a more in-depth study of the comorbidity of psoriatic disease will reveal new targets for the treatment of this dermatosis.