Влияние психомоторного возбуждения на проводящую систему сердца

Abstract

Введение. Нарушения ритма и проводимости являются одними из наиболее сложных и актуальных проблем современной кардиологии. Общепризнано, что основными этиологическими факторами аритмий являются заболевания сердца. Однако в ряде случаев даже применение современных методов исследования не обнаруживает в сердце патологических изменений, что указывает на существование экстракардиальных факторов, среди которых значительное место занимают нейрогенные факторы. Тем не менее патофизиологический механизм вовлечения нейронов в патогенез сердечно-сосудистой патологии остается неясным. Можно предположить, что наряду с существованием цереброкардиальных связей возможно наличие положительных потенцирующих кардиоцеребральных влияний со стороны органа-мишени. Цель. Изучить влияние психомоторного возбуждения на проводящую систему сердца. Материалы и методы. Было обследовано 32 пациента с диагнозом «шизофрения, параноидная форма (F20.0)», которые получали стационарную психиатрическую помощь. Сопутствующая кардиологическая патология у пациентов отсутствовала. Основными методами исследования были электрокардиографический и клинико-психопатологический. Результаты и обсуждение. Выявлено, что психопатологическая симптоматика, особенно при наличии психомоторного возбуждения, негативно влияет на показатели сердечной деятельности у соматически здоровых лиц. Она вызывает удлинение интервала QTc (p<0,05) и неспецифические изменения сегмента ST и зубца T (p<0,05), которые свидетельствуют о нарушениях проводимости и реполяризации. Выводы. Выявленные в ходе указанного исследования данные должны учитываться во время выбора терапии психомоторного возбуждения пациентов с шизофренией, особенно при наличии сопутствующей патологии сердечно-сосудистой системы.

Introduction. Arrhythmias and conduction disorders are one of the most complex and urgent problems of modern cardiology. It is generally recognized that the main etiological factors of arrhythmias are heart diseases. However, in some cases, even the use of modern research methods does not detect pathological changes in the heart, which indicates the existence of extracardiac factors, among which neurogenic factors occupy a signifi cant place. However, the pathophysiological mechanism of neuronal involvement in the pathogenesis of cardiovascular disease remains unclear. It can be assumed that along with the existence of cerebrocardiac connections, it is possible to have positive potentiating cardiocerebral eff ects from the "target organ". Purpose. To study the eff ect of psychomotor agitation on the conduction system of the heart. Materials and methods. There were examined 32 patients with the diagnosis of schizophrenia, paranoid form (F20.0), who received inpatient psychiatric care. Concomitant cardiac pathology in patients was absent. The main methods of research were electrocardiographic and clinicalpsychopathological ones. Results and discussion. It was found that psychopathological symptoms, especially in the presence of psychomotor agitation, adversely aff ect the heart activity in somatically healthy individuals. It causes the extension of The QTc interval (p<0.05) and nonspecifi c changes in the ST segment and the T wave (p<0.05), which indicate violations of conduction and repolarization. Conclusions. The data revealed during this study should be taken into account while choosing the therapy for psychomotor agitation of patients with schizophrenia, especially in the presence of concomitant pathology of the cardiovascular system

Вступ. Порушення ритму і провідності є одними з найбільш складних і актуальних проблем сучасної кардіології. Загальновизнано, що основними етіологічними факторами аритмій є захворювання серця. Однак в ряді випадків навіть застосування сучасних методів дослідження не виявляє в серці патологічних змін, що вказує на існування екстракардіальних факторів, серед яких значне місце займають нейрогенні фактори. Проте патофізіологічний механізм залучення нейронів в патогенез серцево-судинної патології залишається неясним. Можна припустити, що поряд з існуванням цереброкардіальних зв'язків можлива наявність позитивних потенціюючих кардіоцеребральних впливів з боку органу-мішені. Мета. Вивчити вплив психомоторного збудження на провідну систему серця. Матеріали та методи. Було обстежено 32 пацієнта з діагнозом «шизофренія, параноїдна форма (F20.0)», які отримували стаціонарну психіатричну допомогу. Супутня кардіологічна патологія у пацієнтів була відсутня. Основними методами дослідження були електрокардіографічних та клініко-психопатологічний. Результати та обговорення. Виявлено, що психопатологічна симптоматика, особливо при наявності психомоторного збудження, негативно впливає на показники серцевої діяльності у соматично здорових осіб. Вона викликає подовження інтервалу QTc (p <0,05) і неспецифічні зміни сегмента ST і зубця T (p <0,05), які свідчать про порушення провідності і реполяризації. Висновки. Виявлені в ході зазначеного дослідження дані повинні враховуватися під час вибору терапії психомоторного збудження пацієнтів з шизофренією, особливо при наявності супутньої патології серцево-судинної системи.