Варіабельність ритму серця у хворих стабільною ішемічною хворобою серця з цукровим діабетом 2 типу

Abstract

Мета дослідження - оцінити часові та спектральні показники варіабельності серцевого ритму у пацієнтів на стабільну форму ішемічної хвороби серця і цукрового діабету 2 типу за даними добового моніторування електрокардіографії за Холтером (ХМ ЕКГ). Матеріал і методи. Обстежено 61 особу віком 42-64 роки (середній вік 46,4±4,6 року) з ішемічною хворобою серця, стабільною стенокардією напруги II-III функціональних класів. У тому числі 34 хворі (1-а група) мали цукровий діабет 2 типу. 2-а група - 27 осіб без порушень вуглеводного обміну. Всім хворим проводилося ХМ ЕКГ з подальшим аналізом показників варіабельності серцевого ритму. Контрольну групу склали 15 осіб з гіпертонічною хворобою II ст без ішемічної хвороби серця та цукрового діабету. Результати та обговорення. Встановлено, що в обох групах хворих на ішемічну хворобу серця, незалежно від наявності цукрового діабету, відзначалося зменшення циркадного індексу в порівнянні з хворими з гіпертонічною хворобою, що, ймовірно, свідчить про стан вегетативної "денервації" серця, розвитку ригідності добового циркадного профілю частоти серцевих скорочень. При збільшенні рівня глікозильованого гемоглобіну у пацієнтів 1-ї групи відзначено зниження часових показників варіабельності ритму серця і циркадного індексу. Кількість надшлуночкових і шлуночкових екстрасистол за добу було статистично достовірно більше у хворих 1-ї групи (p <0,001, p <0,002 відповідно) в порівнянні з групою хворих на ішемічну хворобу серця без цукрового діабету. У пацієнтів з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом за даними ХМ ЕКГ спостерігалося зниження часових показників варіабельності серцевого ритму. У цій категорії хворих відмічалося загальне зниження варіабельності серцевого ритму - зменшення середньоквадратичного відхилення (SDNN), зміни спектральних характеристик (зменшення високочастотної складової спектра (HF), збільшення співвідношення LF/HF) з зміщенням балансу в бік симпатичного (низькочастотного) компонента. У пацієнтів зі стабільною формою ішемічної хвороби серця та цукровим діабетом 2 типу відзначається зменшення як часових, так і спектральних показників варіабельності серцевого ритму, що свідчить про зниження сумарної активності нейрогуморальних впливів на серцевий ритм. Вказані зміни пов'язані з підвищенням ектопічної активності міокарда.

Цель исследования - оценить временные и спектральные показатели вариабельности сердечного ритма у пациентов со стабильной формой ишемической болезни сердца и сахарного диабета 2 типа по данным суточного мониторирования электрокардиограммы по Холтеру (ХМ ЭКГ). Обследован 61 человек в возрасте 42-64 года (средний возраст 46,4±4,6 года) с ишемической болезнью сердца, стабильной стенокардией напряжения II-III функциональных классов, в том числе 34 больных (1-я группа) имели сахарный диабет 2 типа, 2-я группа - 27 человек без нарушений углеводного обмена. Контрольную группу составили 15 лиц с гипертонической болезнью II стадии без ишемической болезни сердца и сахарного диабета. Всем больным проводилось ХМ ЭКГ с последующим анализом показателей вариабельности сердечного ритма, а также оценкой нарушений сердечного ритма. Установлено, что в обеих группах больных ишемической болезнью сердца, независимо от наличия сахарного диабета, отмечалось уменьшение циркадного индекса по сравнению с больными гипертонической болезнью, что, вероятно, свидетельствует о состоянии вегетативной “денервации” сердца, развитию ригидности суточного циркадного профиля частоты сердечных сокращений при ишемической болезни сердца. При увеличении уровня гликозилированного гемоглобина у пациентов 1-й группы больных отмечено снижение временных показателей вариабельности ритма сердца и циркадного индекса. Количество наджелудочковых и желудочковых экстрасистол за сутки было статистически достоверно больше у больных 1-й группы (p <0,001, p <0,002 соответственно) по сравнению с группой больных ишемической болезнью сердца без сахарного диабета. У пациентов с ишемической болезнью сердца и сахарным диабетом по данным ХМ ЭКГ наблюдалось снижение временных показателей вариабельности сердечного ритма. В этой категории больных отмечалось общее снижение вариабельности сердечного ритма - уменьшение показателей среднеквадратичного отклонения (SDNN), изменения спектральных характеристик (уменьшение высокочастотной составляющей спектра (HF), увеличение соотношения LF/HF) со смещением баланса в сторону симпатического (низкочастотного) компонента. У пациентов со стабильной формой ишемической болезни сердца и сахарным диабетом 2 типа отмечается уменьшение как временных, так и спектральных показателей вариабельности сердечного ритма, что свидетельствует о снижении суммарной активности нейрогуморальных воздействий на сердечный ритм. Указанные изменения сопряжены с повышением эктопической активности миокарда.

The purpose of this study is to evaluate the time and spectral parameters of heart rate variability (HRV) in patients with stable type of coronary heart disease and type 2 diabetes mellitus by findings obtained by daily ECG Holter monitoring. Material and methods. The study involved 61 individuals aged 42-64 years (mean age 46.4±4.6 years) with IHD, stable exertional angina pectoris of II-III functional classes, of them 34 individuals (I group) were diagnosed to have diabetes mellitus 2 types, and 27 individuals (II group) were found to have no disorders of carbohydrate metabolism. The control group consisted of 15 individuals with essential hypertension of stage II without IHD and diabetes mellitus. All patients underwent 24-hour Holter electrocardiogram monitoring (HM ECG) with subsequent analysis of HRV parameters and evaluation of heart rhythm disturbances. Results and discussion. It was found that in both groups of IHD patients regardless the presence of diabetes, there was a decrease in the circadian index in comparison with patients with essential hypertension that probably indicates a vegetative "denervation" of the heart, the development of rigidity of the circadian circadian heart rate profile in IHD patients. With an increase in the level of glycosylated hemoglobin in the patients of I group, the temporal indices of the variability of the heart rhythm and the circadian index declined. The number of supraventricular and ventricular extrasystoles per day was statistically significantly higher in patients of I group (p <0.001, p <0.002, respectively) compared with the patients with IHD without diabetes. In the patients with coronary artery disease and diabetes, HM ECG data showed a decrease in HRV timing. This category of patients was found to have a general decrease in HRV: a SDNN decline, changes in spectral characteristics (a decrease in the high-frequency component of the spectrum (HF), an increase in the LF/HF ratio) with a shift of balance toward the sympathetic (low-frequency) component. Conclusions. Patients with stable form of ischemic heart disease and diabetes mellitus type 2 have a decrease in both temporal and spectral HRV indices that indicates a decrease in the total activity of neurohumoral effects on the heart rhythm. These changes are associated with an increase in the ectopic activity of the myocardium.