Оцінка якості медичної допомоги на первинному етапі її надання хворим на екзему: дослідження обсягів та оцінка адекватності лікувально-профілактичних заходів

Abstract

Розвиток загальної практики-сімейної медицини як наукової спеціальності та практичної діяльності, та структуризація медичної допомоги за рівнями її надання, характеризуються зміщенням акцентів щодо довготривалого нагляду за хворими на хронічні дерматози на рівень лікаря загальної практики-сімейної медицини. Досліджено обсяги використання лікувально-профілактичних заходів на етапі первинної медичної допомоги 75 хворим на екзему з різною тяжкістю перебігу. Виявлено, що повнота використання немедикаментозних засобів в період між загостреннями екземи лікарями загальної практики-сімейної медицини за узагальненим показником якості знаходится на рівні (56,1÷60,2)% та характеризується недостатнім використанням методик аутотренінгу з елементами психокорекції - у (76,7±5,0)%, мазей на основі фітопрепаратів - у (72,7±5,1)%, а також засобів фізіотерапевтичної корекції - у (57,3±5,7)%. Адекватність використання фармакотерапевтичних засобів в період між загостреннями екземи лікарями загальної практики-сімейної медицини за узагальненим показником якості знаходится на рівні (53,1÷53,9)% та характеризується низьким рівнем використання магній-вмісних засобів – у (76,0±4,9)% та стимуляторів функції надниркових залоз – у (74,7±5,0)%, а також дезінтоксикаційних засобів – у (53,3±5,8)% хворих. Аналіз узагальнених показників-індикаторів якості лікувально-профілактичного процесу в період між загостреннями хронічної екземи свідчить про надання лікарями загальної практики-сімейної медицини переваги немедикаментозним засобам з недооцінкою значимості використання імуномоделюючих засобів та вітамінних препаратів (А, Е, групи В та С).

Развитие общей практики-семейной медицины как научной специальности и практической деятельности и структурирование медицинской помощи по уровням ее оказания характеризуются смещением акцентов относительно длительного наблюдения за больными хроническими дерматозами на уровень врача общей практики-семейной медицины. Изучены объёмы лечебно-профилактических мероприятий на этапе первичной медицинской помощи 75 больным хронической экземой с разной тяжестью течения заболевания. Выявлено, что полнота использования немедикаментозных средств в период между обострениями экземы врачами общей практики по обобщённому показателю качества находится на уровне (56,1÷60,2)% и харатеризуется недостаточным использованием методик аутотренинга с элементами психокоррекции - у (76,7±5,0)%, мазей на основе фитопрепаратов - у (72,7±5,1)%, а также средств физиотерапии - у (57,3±5,7)%. Адекватность применения фармакотерапевтических средств в период между обострениями экземи врачами общей практики по обобщённому показателю качества находится на уровне (53,1÷53,9)% и характеризуется низким уровнем магнийсодержащих средств – у (76,0±4,9)% пациентов и спимуляторов функции надпочечников – у (74,7±5,0)%, а также дезинтоксикационных средств – у (53,3±5,8)% больных. Анализ обобщённых показателей – индикаторов качества лечебно-профилактического процесса в период между обострениями экземы свидетельствует о превалировании преимущественно немедикаментозних средств в програмах лечения таких пациентов врачами общей практики с недооценкой значимости иммуномодулирующей терапии и витаминных препаратов (А, Е, группы В и С).

The development of general medical practice as a scientific specialty and practice and the structuring of medical care according to the levels of its delivery are characterized by shifting the emphasis on long-term care for patients with chronic dermatoses to the level of general practitioners. This paper describes the scope of treatment and prophylactic measures at the stage of primary medical care for 75 patients with eczema of different severity. It was revealed that the completeness of the use of non-medicated means in the period between the exacerbations of eczema prescribed by general practitioners was at the level of 56.1 ÷ 60.2% according to the generalized quality index and was characterized by insufficient use of autotraining techniques with elements of psychological correction in 76.7 ± 5,0%, herbal ointments in 72,7 ± 5,1%, as well as insufficient physiotherapeutic corrections in 57,3 ± 5,7%. Adequate use of pharmacological medicines prescribed by general practitioners for the periods between the exacerbation of eczema makes up 53,1 ÷ 53,9% according to the generalized indicator of quality and is characterized by low use of magnesiumcontaining products in 76,0 ± 4 9% of cases and adrenal gland stimulants in 74,7 ± 5,0% of cases, as well as detoxification agents (53,3 ± 5,8)% of cases. The analysis of general indicators of the quality of therapeutic and prophylactic process in the periods between exacerbations of chronic eczema has shown that general practitioners prefer to prescribe non-medicinal means, underestimating the importance of using immunomodulatory drugs and vitamins (A, E, B and C).