Закономірності постмортальних структурно-біохімічних змін м’язової тканини діафрагми: значення для судово-медичної діагностики давності настання смерті

Abstract

Питання про визначення давності настання смерті досі залишається складною і до кінця не вирішеною проблемою, а розробка нових науково-обґрунтованих методів, направлених на подолання вказаних труднощів, є першочерговою задачею у вирішенні проблеми діагностики давності настання смерті. Мета дослідження полягала у вивченні структурно-біохімічних змін м’язової тканини діафрагми в ранньому постмортальному періоді. За результатами дослідження м’язової тканини м`язів діафрагми у ранньому постмортальному періоді (3-13 годин, після настання смерті у 30 трупів людей) визначені абсолютні та відносні показники вмісту глікогену, кислої фосфатази, лактату, лактатдегідрогенази, ліпофусцину та вміст холінестерази у різних часових інтервалах раннього постмортального періода. З`ясовано, що у ранньому постмортальному періоді відбуваються відповідні структурно-біохімічні зміни тканини м`язів діафрагми, найбільш показовими з них є: постмортальна динаміка змін вмісту в гомогенатах м’язів діафрагми глікогену, кислої фосфатази та ліпофусцину; в терміни до 9 год з моменту настання смерті діагностично значимим є визначення співвідношення холінестераза/глікоген, або кисла фосфатаза/глікоген, а після 9 годин – лише холінестераза/глікоген. Саме ці біохімічні маркери найбільш маніфестно демонструють закономірності структурно біохімічних змін в гомогенатах м’язів діафрагми у ранньому постмортальному періоді, залежно від давності настання смерті. У системному взаємозв`язку досліджено парні кореляційні показники між біохімічними та біофізичними маркерами стану м’язової тканини діафрагми і визначені відповідні коефіцієнти системоутворення по шести часовим інтервалам раннього постмортального періода, що дозволило обґрунтовувати критеріально значимі з них для підвищення точності діагностики давності настання смерті.

Вопрос об определении давности наступления смерти до сих пор остается сложной и до конца не решенной проблемой, а разработка новых научно обоснованных методов, направленных на преодоление указанных трудностей, является первоочередной задачей в решении проблемы диагностики давности наступления смерти. Цель исследования заключалась в изучении структурнобиохимических изменений мышечной ткани диафрагмы в раннем постмортального периоде. Исследовано мышечную ткань диафрагмы лёгких 30 трупов людей в раннем постмортальном периоде (во временных интервалах 3-13 часов с момента наступления смерти). Изучали структурнобиохимические маркеры в гомогенатах мышц диафрагмы: содержание гликогена, кислой фосфатазы, лактата, лактатдегидрогеназы, липофусцина, холинестеразы. Выявлено, что в раннем постмортальном периоде структурно-биохимические изменения мышечной ткани диафрагмы характеризуються закономерными морфологическими биохимическими и биофизическими изменениями. В частности, наиболее показательной является постмортальная динамика содержания гликогена, кислой фосфатазы и липофусцина; так, если во временном интервале 3-9 часов с момента наступления смерти наиболее диагностически ценными являются определения соотношения «холинэстераза/глікоген или кислая фосфатаза/гликоген, то после 9 часов – только «холинэстераза/гликоген». Содержание гликогена в гомогенатах мышечной ткани диафрагмы в зависимости от давности наступления смерти колебалось: в пределах от (4,765±0,058) мг/г - через 3 часа, до (1,883±0,027) мг/г – через 13 часов после наступления смерти, достоверно (р<0,001) отличаясь по временным интервалам. Обратной закономерностью характеризовалось содержание кислой фосфатазы: (2,748±0,019) ед/г - через 3 часа и (4,449±0,032) ед/г – через 13 часов. Именно эти маркеры наиболее манифестно демонстрируют закономерности и могут использоваться в качестве критериально-значимых признаков при судебномедицинской диагностике.

The issue on estimating the time of death coming still remains a challenge that requires a lot of questions to be answered, therefore, the development of new scientific methods aimed at overcoming these difficulties is a top priority in solving the problem of estimating the time of death coming. The purpose of this study was to investigate the structural and biochemical changes in the muscle tissue of the diaphragm in the early post-mortem period. The muscular tissue samples of the diaphragm just below the lungs taken from 30 human corpses in the early post-mortem period (in time intervals of 3-13 hours from the onset of death) were investigated. We studied structural and biochemical markers in the homogenates of the muscles of the diaphragm: the content of glycogen, acid phosphatase, lactate, lactate dehydrogenase, lipofuscin, and cholinesterase. It was found out that in the early post-mortem period structural and biochemical changes in the muscle tissue of the diaphragm are characterized by regular morphological biochemical and biophysical changes. In particular, the post-mortem dynamic changes in glycogen, acid phosphatase and lipofuscin levels is most significant; i.e. within the time interval of 3–9 hours from the time of death coming, the assessment of the “cholinesterase / glycogen or acidic phosphatase / glycogen” ratio is the most diagnostically valuable, then after 9 hours the only “cholinesterase / glycogen” ratio is meaningful. The content of glycogen in the homogenates of the diaphragm muscle tissue depending on the time of death coming ranged from (4.765 ± 0.058) mg / g in 3 hours, to (1.883 ± 0.027) mg / g in 13 hours after the death coming, reliably ( p <0.001) differing in time intervals. The inverse pattern was characterized by the acid phosphatase content: (2.748 ± 0.019) u / g in 3 hours and (4.49 ± 0.032) u / g in 13 hours. These markers are the most significant to demonstrate the patterns and can be used as critically important signs in forensic diagnosis.