Клініко-анатомічні особливості епонімічних термінів м’язів-стискачів шлунково-кишкового тракту

Abstract

У даній статті здійснено аналіз найбільш поширених визначень «сфінктери травної системи» і спроба визначення цього поняття з позиції взаємозв’язку структури і функції, інтеграція відомостей різних авторів з термінології та класифікації м’язів-замикачів шлунково-кишкового тракту задля адаптації анатомічних понять до клініки, для опрацювання літератури, в якій терміни позначаються лише епонімічно. Замикальні (сфінктерні) апарати в травному каналі є функціонально активними зонами, що мають надзвичайно важливе значення в регуляції пасажу їжі і хімусу. Завдяки їм весь травний тракт розділений на окремі порожнини або частини одного органа, які характеризуються властивими для них клініко-морфологічними особливостями.

В данной статье проведен анализ наиболее распространенных определений «сфинктеры пищеварительной системы» и попытка определения этого понятия с позиции взаимосвязи структуры и функции, интеграция сведений различных авторов по терминологии и классификации сфинктеров желудочнокишечного тракта для адаптации анатомических понятий в клинику, для обработки литературы, в которой термины обозначаются только эпонимично. Запирательные (сфинктерные) аппараты в пищеварительном канале являются функционально активными зонами, имеют чрезвычайно важное значение в регуляции пассажа пищи и химуса. Благодаря им весь пищеварительный тракт разделен на отдельные полости или части одного органа, которые характеризуются присущими им клинико-морфологическими особенностями.

Eponyms tradition in medicine. A great number of eponyms is used in morphology of the digestive tract. However, knowledge of these eponyms is important for accurate communication. Eponyms serve to honor persons who have made important discoveries and observations. Acquiring lack of knowledge about these individuals returns us to the science of medicine history. The article describes widespread and rarely used eponyms placed in the digestive system. An author provides biographical sketches about physicians, to honor whom some anatomic entities were named. Eponyms are frequently encountered in the fields of surgery, therapy, and radiology of the digestive tract, and knowledge of these terms is important for proper reporting and communication. Eponyms are means of honoring individuals who have made important contribution to medicine, but use of these terms may fail to convey a precise meaning or definition and may lead to misunderstanding. Besides, more than one person may have contributed to the discovery or description of a structure or disease. In other cases, an eponym might have been incorrectly used and then propagated for years afterward in the medical literature. Eponym, from the Greek, means a person, whether real or fictitious, after whom an item is named or thought to be named. Eponymous terms are used in daily medical practice today, being an integral part of Medicinal, cultural, and historical tradition. Despite all the inconvenience, all those who are not against eponym have the only statement: “medical eponyms will continue to be used because there is a historical sense of their use. They are used nowadays, eponyms are here to stay”. This article analyzes the most common definitions of “sphincters of the digestive system” and an attempt to define this concept from the position of the relations between structure and function, the integration of information from many authors on the terminology and classification of sphincters of the gastrointestinal tract. Sphincter is “a ringlike band of muscle fibers that constricts a passage or closes a natural orifice, called also musculus sphincter. Sphincter apparatuses in the digestive canal by functionally active zones are of great importance in the regulation of the passage of food and chyme. Thanks to them, the entire digestive tract is divided into separate cavities or parts of one organ, which are characterized by their inherent clinical and morphological features.