Вираженість розладів афективного спектру у хворих на гострий інфаркт міокарда залежно від тактики лікування

Abstract

На сьогоднішній день серцево-судинні захворювання та тривожно-депресивні розлади є найсерйознішою та найактуальнішою медико-соціальною проблемою в усьому світі. Метою дослідження було визначення ступеню тяжкості тривожно-депресивних розладів у хворих на гострий інфаркт міокарда залежно від тактики лікування як передумова до корекції медикаментозної терапії. Досліджено 73 хворих з вищезгаданою патологією, які розподілені на дві групи: І група - 44 хворих, яким виконувалось перкутанне коронарне втручання, зокрема ургентна коронарографія з подальшим стентуванням інфарктзалежної коронарної артерії; ІІ група – 29 хворих, яким не проводили ургентну коронарографію. Обстеження хворих проводилось згідно стандартів України, зокрема опитувальник пацієнта про стан здоров'я, госпітальна шкала тривоги і депресії. У 81,9 % хворих на гострий інфаркт міокарда після стентування інфарктзалежної артерії згідно опитувальника пацієнта про стан здоров'я діагностовано депресію з переважанням легкої («субклінічної»), у 86,2 % хворих - на фоні лише медикаментозного лікування, частіше легка («субклінічна») та тяжка. За даними госпітальної шкали тривоги та депресії 36,4 % хворих на гострий інфаркт міокарда після перкутанного коронарного втручання мали депресію та 34,1 % - тривогу. У 62,1 % хворих на гострий інфаркт міокарда, яким не проводили ургентну коронарографію, відмічалася депресія, у 72,4 % - тривога. Для хворих на гострий інфаркт міокарда, яким виконували реваскуляризацію міокарда із стентуванням інфарктзалежної артерії, характерне переважання субклінічно вираженої тривоги та депресії на відміну від пацієнтів, яким проводилося тільки медикаментозне лікування, зворотність відмічається для клінічно вираженої тривоги та депресії. Наявність тривожно-депресивних розладів різного ступеня тяжкості потребує психотерапевтичної корекції психоемоційної сфери пацієнтів.

На сегодняшний день сердечно-сосудистые заболевания и тревожно-депрессивные расстройства являются серьезной и актуальной медико-социальной проблемой во всем мире. Целью исследования было определение степени тяжести тревожно-депрессивных расстройств у больных острым инфарктом миокарда в зависимости от тактики лечения как предпосылка к коррекции медикаментозной пии. Исследовано 73 больных с вышеупомянутой патологией, которые разделены на две группы: I группа - 44 больных, которым выполнялось перкутанное коронарное вмешательство, в частности ургентная коронарография с последующим стентированием инфарктзависимой коронарной артерии; II группа - 29 больных, которым не проводили ургентную коронарографию. Обследование больных проводилось по стандартам Украины, в частности опросник пациента о состоянии здоровья, госпитальная шкала тревоги и депрессии. В 81,9 % больных острым инфарктом миокарда после стентирования инфарктзависимой артерии согласно опросника пациента о состоянии здоровья диагностировано депрессию с преобладанием легкой («субклинической»), у 86,2% больных - на фоне только медикаментозного лечения, чаще легкая («субклиническая») и тяжелая. По данным госпитальной шкалы тревоги и депрессии 36,4% больных острым инфарктом миокарда после перкутанного коронарного вмешательства имели депрессию и 34,1 % - тревогу. В 62,1% больных острым инфарктом миокарда, которым не проводили ургентную коронарографию, отмечалась депрессия, в 72,4% - тревога. Для больных острым инфарктом миокарда, которым выполняли реваскуляризацию миокарда со стентированием инфарктзависимой артерии характерно преобладание субклинически выраженной тревоги и депрессии в отличие от пациентов, которым проводилось только медикаментозное лечение, обратность отмечается для клинически выраженной тревоги и депрессии. Наличие тревожно-депрессивных расстройств различной степени тяжести требует психотерапевтической коррекции психоэмоциональной сферы пациентов.

Today, cardiovascular disease and anxiety-depressive disorders are the most serious and urgent medical and social problem around the world. The purpose of this study was to determine the severity of anxietydepressive disorders in patients with acute myocardial infarction, depending on the treatment tactics as a precondition for the drug therapy correction. We studied 73 patients with the above-mentioned pathology, who were divided into two groups: I group included 44 patients who underwent percutaneous coronary intervention, in particular, urgent coronary angiography with subsequent stenting of the infarction-related coronary artery; the II group included 29 patients, who did not undergo urgent coronary angiography. The examination of patients was conducted in accordance with Ukrainian standards, using the patients’ questionnaire on their health status, the hospital scale of anxiety and depression. Mild ("subclinical") depression was diagnosed according to the patient's questionnaire in 81,9% of patients with acute myocardial infarction who underwent the stenting of the infarction-related artery; while 86.2% of the patients without surgical intervention who received only pharmaceutical therapy were diagnosed to have mild (“subclinical") and severe forms of depression. According to the hospital scale of anxiety and depression, 36,4% of the patients with acute myocardial infarction after percutaneous coronary intervention were diagnosed to have depression and the 34,1 % of the patients were found to have anxiety. 62,1% of the patients with acute myocardial infarction, who had not been urgently performed on coronary angiography, demonstrated depression, while 72,4% of the patients were assessed as anxious. For the patients with acute myocardial infarction, who underwent myocardial revascularization with stenting of the infarction-related artery, predominance of subclinical anxiety and depression manifestation is characteristic unlike the patients received the medication only; recurrence has been found as typical for clinically expressed anxiety and depression. The presence of anxiety-depressive disorders of varying severity requires a psychotherapeutic correction of the psycho-emotional sphere in patients with serious cardiovascular diseases.