Морфологічне обгрунтування проведення пластичних та реконструктивних оперативних втручань в соскоподібній ділянці

Abstract

В статі опубліковані дані щодо особливостей будови соскоподібної ділянки, залежності товщини епідермісу, дерми, підшкірно-жирової клітковини та розмірів структурних елементів шкіри на різних етапах її деформації, які дозволять на етапі планування пластичних та реконструктивних операцій, визначитися з цифровими показниками щодо глибини відшарування та кількості шкіри, яка висікається. Метою дослідження було встановити гістотопографічні особливості шкіри соскоподібної ділянки на різних етапах її деформації. Матеріали та методи обстеження. Матеріалом для дослідження гістотопографії були 30 шкірно-жирових клаптів соскоподібної ділянки, які отримували після їх хірургічного видалення під час проведення косметичної отопластики і нижньої ритидектомії. Після розтягування мікроскопічних препаратів шкіри соскоподібної ділянки в межах 5 мм виявляються ледве помітні відмінності від шкіри в стані фізіологічного спокою відповідної анатомічної ділянки. Вивчення будови шкірно-жирового клаптя після розтягування в межах 15 мм демонструє появу патологічних процесів як в покривному епітелії шкіри, так і в дермі. Морфологічна картина свідчила про розвиток балонної дистрофії, яка є морфологічним еквівалентом фокального некрозу. Вивчення мікроскопічних препаратів шкіри соскоподібної ділянки після розтягування в межах 20 мм дозволяє виявити посилення описаних раніше і поява якісно нових патологічних змін як в епідермісі, так і в дермі. Після проведених досліджень можна дійти до висновку, що при проведенні операцій в соскоподібній ділянці слід враховувати біомеханічні властивості шкірно-жирового клаптя. При розтягуванні шкіри в межах 5-10 мм незворотних змін не відбувалося, це оптимальні показники під час оперативних втручань. При деформації клаптя в межах 15-20 мм відбувалися патологічні зміни, в ряді випадків незворотні, що призводить до явищ некрозу в післяопераційному періоді.

В статье опубликованы данные об особенностях строения сосцевидной области, зависимости толщины эпидермиса, дермы, подкожно-жировой клетчатки и размеров структурных элементов кожи на различных этапах ее деформации, которые позволят на этапе планирования пластических и реконструктивных операций, определиться с цифровыми показателями по глубине отслаивания и количества кожи, которая высекается. Целью исследования было установить гистотопографические особенности кожи сосцевидной области на различных этапах ее деформации. Материалом для исследования гистотопографии были 30 кожно-жировых лоскутов сосцевидной области, которые получали после их хирургического удаления во время проведения косметической отопластики и нижней ритидэктомии. После растяжения микроскопических препаратов кожи сосцевидной области в пределах 5 мм определялись едва заметные отличия от кожи в состоянии физиологического покоя соответствующей анатомической области. Изучение строения кожно-жирового лоскута после растяжения в пределах 15 мм демонстрирует появление патологических процессов как в покровном эпителии кожи, так и в дерме. Морфологическая картина свидетельствовала о развитии баллонной дистрофии, которая является морфологическим эквивалентом фокального некроза. Изучение микроскопических препаратов кожи сосцевидной области после растяжения в пределах 20 мм позволяет выявить усиление описанных ранее и появление качественно новых патологических изменений как в эпидермисе, так и в дерме. После проведенных исследований можно прийти к выводу, что при проведении операций в сосцевидной области следует учитывать биомеханические свойства кожно-жирового лоскута. При растяжении кожи в пределах 5-10 мм необратимых изменений не происходило, это оптимальные показатели во время оперативных вмешательств. При деформации лоскута в пределах 15-20 мм наблюдались патологические изменения, в ряде случаев необратимые, что приводит к явлениям некроза в послеоперационном периоде.

This article presents the data on the structural peculiarities of the mastoid region, the dependency between the thickness of the epidermis, dermis, subcutaneous fat, and size of the structural elements of the skin at various stages of its deformation that allows us to determine the digital indices for the depth of skin peeling and skin amount dissected when planning plastic and reconstructive operations skin that is carved. In order to achieve the optimal result of plastic operations, and, in particularly, of cosmetic otoplasty and lower rhytidectomy, and to minimize the development of postoperative complications, the manual skills of the surgeon are not sufficient. It is essential to know exactly morphofunctional characteristics of layered structure of certain topographic and anatomical sites, especially within mastoid area, where the main incisions are made when performing on the above-mentioned surgical interventions. After stretching the test samples of the skin taken from the mastoid region within 5 mm, we observed subtle differences between them even in the state of physiological rest. The study of the structure of the skin-fat flap samples after stretching within 15 mm demonstrated the occurrence of pathological processes in the skin epithelium and dermis. The morphological picture indicated the development of balloon dystrophy that is known as the morphological equivalent of focal necrosis. Investigation of microslides of the skin taken from and exposed to stretching within 20 mm made it possible to reveal the intensification of the previously described changes and the development of qualitatively new pathological changes both in the epidermis and in the dermis. The results obtained enable us to conclude that during operations in the mastoid area, the biomechanical properties of the skin-fat flaps should be taken into account. When the skin was stretched within 5 – 10 mm, irreversible changes did not occur, and these are optimal indicators during surgical interventions. With a flap deformation within 15-20 mm, pathological changes were observed, in some cases they were classified as irreversible that led to necrosis in the postoperative period.