Депресії пізнього віку: поширеність та клініко-психопатологічні особливості

Abstract

Населення світу швидко старіє. Найпоширенішими нейропсихіатричними розладами серед людей похилого віку є деменція і депресія. Середня тривалість життя хворих з психічними розладами менше, ніж у здорових людей. Близько 25% смертності від заподіяння собі шкоди припадає на частку людей у віці 60 років або старше. Депресія – другий за поширеністю (після серцево-судинних захворювань) чинник, що призводить до непрацездатності або втрати здоров'я. Близько 10% населення страждає на депресивні розлади, на які припадає 30% глобального тягаря несмертельних захворювань. На літніх людей, окрім звичайних факторів стресу, що виникають в житті всіх людей, можуть також впливати більш характерні для старості чинники, такі як значне і неухильне погіршення когнітивних здібностей і зниження функціональних можливостей. У житті людей похилого віку значно частіше відбуваються такі події, як втрата близьких, зниження соціально-економічного статусу після виходу на пенсію, що призводить до соціальної ізоляції, самотності або психологічних розладів. В умовах первинної допомоги депресія недостатньо діагностується. Симптоми депресії часто збігаються з іншими проблемами літнього віку, пояснюються характерологічними особливостями, соматичними і неврологічними захворюваннями. Хоча саме прояви депресії значною мірою обумовлюють погане самопочуття, більш часті факти звернення до лікаря, виклики швидкої допомоги та навіть госпіталізації. Чіткої і однозначної класифікації депресивних розладів похилого віку не існує. Провідні науковці та клініцисти пропонують розглядати старечі депресії, як «органічні депресивні розлади». Аналіз етіопатогенетичних чинників, проблем систематизації та клініко-психопатологічних проявів депресивних розладів у осіб літнього віку дозволив визначити, що процес старіння часто ускладнюється виникненням психічної патології, найчастіше депресивними розладами. Це призводить до непрацездатності, значного зниження якості життя, або навіть суїцідальних спроб. Стигма, пов'язана з психічними хворобами, обумовлює небажання людей звертатися за допомогою, що в свою чергу призводить до формування затяжного перебігу та поглиблення депресивних розладів. Необхідним є формування індивідуального підходу в медицині до пацієнтів сенільного віку, фокусування уваги на скаргах соматичного та психічного характеру, своєчасне спрямування лікарями загальної практики до спеціалістів-психіатрів.

Население мира быстро стареет. Наиболее распространенными нейропсихиатрическими расстройствами среди пожилых людей являются деменция и депрессия. Средняя продолжительность жизни больных с психическими расстройствами меньше, чем у здоровых людей. Около 25% смертности от причинения себе вреда приходится на долю людей в возрасте 60 лет или старше. Депрессия – второй по распространенности (после сердечно-сосудистых заболеваний) фактор, приводящий к нетрудоспособности или потери здоровья. Около 10% населения страдает депрессивными расстройствами, на которые приходится 30% глобального бремени несмертельных заболеваний. На пожилых людей, кроме обычных факторов стресса, возникающих в жизни всех людей, могут также влиять более характерные для старости факторы, такие как значительное и неуклонное ухудшение когнитивных способностей и снижение функциональных возможностей. В жизни пожилых людей значительно чаще происходят такие события, как потеря близких, снижение социально-экономического статуса после выхода на пенсию, что приводит к социальной изоляции, одиночеству или психологическим расстройствам. В условиях первичной помощи депрессия недостаточно диагностируется. Симптомы депрессии часто совпадают с другими проблемами пожилого возраста, объясняются характерологическими особенностями, соматическими и неврологическими заболеваниями. Хотя именно проявления депрессии в значительной степени обусловливают плохое самочувствие, более частые факты обращения к врачу, вызовы скорой помощи и даже госпитализации. Четкой и однозначной классификации депрессивных расстройств пожилого возраста не существует. Ведущие ученые и клиницисты предлагают рассматривать старческие депрессии, как «органические депрессивные расстройства». Анализ этио-патогенетических факторов, проблем систематизации и клинико-психопатологических проявлений депрессивных расстройств у лиц пожилого возраста позволил определить, что процесс старения часто осложняется возникновением психической патологии, чаще всего депрессивными расстройствами. Это приводит к нетрудоспособности, значительному снижению качества жизни, или даже суицидальным попыткам. Стигма, связанная с психическими болезнями, обусловливает нежелание людей обращаться за помощью, что в свою очередь приводит к формированию затяжного течения и углублению депрессивных расстройств. Необходимо формирование индивидуального подхода в медицине к пациентам сенильного возраста, фокусирование внимания на жалобах соматического и психического характера, своевременное направление врачами общей практики к специалистам-психиатрам.

The world's population is aging rapidly. The most common neuropsychiatric disorders among older people are dementia and depression. The average life expectancy of patients with mental disorders is less than that of healthy people. About 25% of deaths from self-harm occur in people of 60 years of age or older. Etiological factors of depressive disorders among the elderly. Depression is the second most common factor (after cardiovascular disease), leading to disability or loss of health. About 10% of the population suffers from depressive disorders, which account for 30% of the global burden of non-fatal diseases. The elderly, apart from the usual stress factors that occur in the lives of all people, can also be affected by a characteristic of the old factors such as a significant and steady deterioration of cognitive abilities and reduced functionality. In the life of the elderly there are lots of events concerning the loss of beloved ones, reducing the socio-economic status after retirement, leading to social isolation, loneliness or psychological disorders. Systematics and clinical symptoms of depression in the elderly. In primary care, depression is not suffi-ciently diagnosed. Symptoms of depression often coincide with other elderly problems, due to characterological features, somatic and neurological diseases. That manifestation of depression largely causes poor health, more frequent facts of treatment to the doctor, call an ambulance or even hospitalization. A clear and unambiguous classification of older depressive disorders does not exist. Leading scientists and clinicians suggest treating senile depressions as «organic depressive disorders». An analysis of the etiopathogenetic factors, systematization problems, the clinical and psychopathological manifestations of depressive disorders in elderly people allowed us to determine that the aging process is often complicated by the occurrence of mental pathology, most often depressive disorders. This leads to disability, a significant decrease in the quality of life, or even suicidal attempts. The stigma associated with mental illness makes people unwilling to seek help, which in turn leads to the formation of a protracted course and deepening of depressive disorders. Conclusion. It is necessary to create an individual approach in medicine to patients of senile age, focusing attention on complaints of a somatic and mental nature, timely referral by general practitioners to specialist psychiatrists.