Порівняльна стереоморфологія залозистих компонентів центральної та периферичної зон передміхурової залози людини

Abstract

Результати стереоморфологічного дослідження показали, що в центральній зоні простати людини знаходяться об’ємні та складно побудовані залози, але менш численні і відділені одна від одної прошарками м’язової та сполучної тканини значної товщини порівняно з периферичною зоною. Аналогічно залозам периферичної зони, залози центральної зони характеризуються наявністю інтралюмінальних складок залозистого епітелію та інвагінацій стінки, мають подібну будову кінцевих відділів, але при цьому всі ці структури відрізняються дещо більшими лінійними розмірами. Стереологічний аналіз також дозволив виділити в обох зонах наступні трубчаті залозисті компоненти: термінальні вивідні протоки (першими приймають секрет, що синтезується гландулоцитами кінцевих відділів), бокові (латеральні) розгалуження другого-третього порядку аж до центральної протоки (розміщена центрально в межах індивідуальної простатичної залози) та головні протоки. Отримані дані є основою для стереоморфологічного дослідження залоз проміжної зони передміхурової залози.

Результаты стереоморфологического исследования показали, что в центральной зоне простаты человека находятся объемные и сложные по строению железы, но менее многочисленны и отделены друг от друга прослойками мышечной и соединительной ткани значительной толщины по сравнению с периферической зоной. Аналогично железам периферической зоны, железы центральной зоны характеризуются наличием интралюминальных складок железистого эпителия и инвагинаций стенки, имеют сходное строение концевых отделов, но при этом все эти структуры отличаются несколько большими линейными размерами. Стереологический анализ также позволил выделить в обеих зонах следующие трубчатые железистые компоненты: терминальные выводные протоки (первыми принимают секрет, что синтезируется гландулоцитами концевых отделов), боковые (латеральные) разветвления второго-третьего порядке вплоть до центрального протока (расположен центрально в пределах индивидуальной простатической железы) и главные протоки. Полученные данные являются основой для стереоморфологического исследования желез промежуточной зоны предстательной железы.

Abstract. Purpose. Carrying out three-dimensional reconstruction of elements of tubulo-alveolar aggregates in the central and peripheral zones of the human prostate and comparing them with each other. Methods. Serial paraffin sections 4 μm thick were obtained from the central and peripheral areas of the human prostate. Sections were stained with hematoxylin and eosin. After a preliminary microscopic analysis, graphic twodimensional reconstructions were created, and on their basis – three-dimensional plastic reconstructions of the studied elements. Results. In the central zone of the human prostate are bulky and complex glands, but less numerous in comparison with the peripheral zone. These individual glands are separated from each other by layers of muscle and connective tissue of considerable thickness. This makes it quite easy to identify and distinguish them from the glands of the peripheral zone. Within the individual gland of the central zone, its epithelial glandular components are not very closely spaced. This is evidenced by the more pronounced interstitial spaces between them on histological specimens and the corresponding interalveolar gaps on three-dimensional plastic reconstructions. Similar to the glands of the peripheral zone, the glands of the central zone are characterized by the presence of intraluminal folds of the glandular epithelium and intussusception of the wall, which can have different parameters. In general, these structures differ in slightly larger linear dimensions compared to those in the peripheral zone. The lumens of many ducts of the glands of the central zone are very narrow, slit-like, and sometimes the sections are not defined at all. This is especially true of duct lumens, which are directly connected to the end sections. Most terminal sections of the glands of the central zone generally resemble the end sections of the peripheral zone, but differ in slightly larger size and more complex organization of the luminal circuit. Often in both zones the well-marked transition of final department to an excretory channel is not defined. The results of stereological analysis allowed to identify both in the peripheral and in the central zone the following tubular glandular components: terminal excretory ducts (thay take the secret synthesized by glandocytes of terminal departments), lateral (lateral) branches of the second or third order up to the central duct (it located centrally within the individual prostate gland) and main ducts. In the area of confluence of the main ducts of the glands of the central and peripheral zone into the urethra, the epithelial lining forms pronounced folds and in many areas forms a bulge in the direction of the lumen of the excretory ducts of these glands. Conclusion. Thus, it was found that the glandular components of the central zone of the human prostate have a similar structure to the glandular components of the peripheral zone. Herewith they differ mainly in the size of the terminal sections and excretory ducts.