Роль оксидативного стресу у формуванні доксорубіцин-індукованих уражень печінки у щурів із неалкогольним стеатогепатитом

Abstract

Визначення ролі оксидативного стресу у порушенні детоксикаційної і регенераторної функції печінки має особливе значення при оптимізації профілактики гепатотоксичних реакцій на фоні хіміотерапії (ХТ). Мета – дослідити вплив оксидативного стресу на активність аргінази і орнітиндекарбоксилази (ОДК) у тканинах печінки щурів із антрациклін-індукованим токсичним гепатитом залежно від наявності неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ). Об’єкт і методи. Дослідження проведені на 30 білих нелінійних статевозрілих щурах, із них 15 (50%) самців, 15 (50%) – самок, вагою 160-220 г. Експериментальні тварини були розподілені на 3 групи: І (n=10) – щури із НАСГ, яким впродовж 3-х днів внутрішньочеревно вводили доксорубіцин із розрахунку 5 мг/кг/добу із досягненням кумулятивної дози 15 мг/кг; ІІ (n=10) – щури без НАСГ, яким вводили доксорубіцин аналогічно І групі; ІІІ (n=10) – щури без НАСГ, яким впродовж 3-х днів внутрішньочеревно вводили 0,9% розчин натрію хлориду 1 мл. У гомогенаті печінки визначали вміст ТБК-реактантів та активність каталази, аргінази і ОДК. Результати дослідження. У щурів із НАСГ І групи введення доксорубіцину призводило до зростання концентрації ТБК-реактантів у 3,9 рази на фоні зниження активності каталази у 1,9 рази у гомогенаті печінки порівняно із контролем (р<0,05). Активація продукції вільних радикалів у щурів І групи супроводжувалась зниженням активності аргінази у 1,6 рази і ОДК у 1,8 рази у гомогенаті печінки порівняно із контролем (р<0,05). Виявлено зворотній кореляційний зв’язок у щурів І групи між вмістом ТБК реактантів і активністю аргінази (r=- 0,76; р<0,05). У щурів без НАСГ введення доксорубіцину призводить до зростання концентрації ТБК-реактантів у гомогенаті печінки у 2,6 рази без порушень у системі АОЗ (р<0,05), що асоціювалось із пригніченням активності аргінази у 1,7 рази порівняно із контролем. Виявлено зворотній кореляційний зв’язок у щурів ІІ групи між вмістом ТБК реактантів і активністю аргінази (r=-0,71; р<0,05). Висновки. Введення доксорубіцину супроводжується виникненням оксидативного стресу, що на фоні НАСГ призводить до порушення детоксикаційної і регенераторної функції печінки.

Определение роли оксидативного стресса в нарушении детоксикационной и регенераторной функции печени имеет особое значение при оптимизации профилактики гепатотоксических реакций на фоне химиотерапии (ХТ). Цель – исследовать влияние оксидативного стресса на активность аргиназы и орнитиндекарбоксилазы (ОДК) в тканях печени у крыс с антрациклин-индуцированным токсическим гепатитом в зависимости от наличия неалкогольного стеатогепатита (НАСГ). Объект и методы. Исследования проведены на 30 белых нелинейных половозрелых крысах, из них 15 (50%) самцов, 15 (50%) – самок, весом 160-220 г. Экспериментальные животные были разделены на 3 группы: I (n=10) – крысы с НАСГ, которым в течение 3-х дней внутрибрюшинно вводили доксорубицин из расчета 5 мг/кг/сутки с достижением кумулятивной дозы 15 мг/кг; ІІ (n=10) – крысы без НАСГ, которым вводили доксорубицин аналогично I группе; III (n=10) – крысы без НАСГ, которым в течение 3-х дней внутрибрюшинно вводили 0,9% раствор натрия хлорида 1 мл. В гомогенате печени определяли: концентрацію ТБК-реактантов, активность каталазы, аргиназы и ОДК.

Determining the role of oxidative stress in the detoxification and regenerative liver function violation is of particular importance in order to optimize the prevention of hepatotoxic reactions during chemotherapy (CT). The aim – to investigate the effect of oxidative stress on arginase and ornithine decarboxylase (ODC) activity in liver tissues in rats with anthracycline-induced toxic hepatitis depending on nonalcoholic steatohepatitis (NASH) presence.