Післяопераційна реабілітація пацієнтів з хронічними риносинуситами

Abstract

Актуальність: Сучасна ринохірургія в лікуванні хронічних риносинуситів, базується на принципах максимального збереження функціональної анатомії порожнини носа. Це сприяє покращенню не тільки лікувального процесу, але й якості життя пацієнта. Найбільш ефективним методом лікування хронічних риносинуситів на сьогодні є функціональна ендоскопічна хірургія (FESS). Цей метод дозволяє прискорити одужання пацієнтів та зменшити кількість післяопераційних ускладнень, що, в свою чергу, зменшує необхідність в реоперативних втручаннях. Таким чином, окрім прискіпливої та ретельної хірургічної техніки, одне з найважливіших місць в лікуванні пацієнта займає оптимальне ведення післяопераційного періоду для максимального потенціювання одужання. Актуальність нашого дослідження обумовлена необхідністю подальшого удосконалення фармакотерапії післяопераційного періоду, де були б представлені декілька різних методів лікування, направлених на найшвидше відновлення фізіологічної роботи внутрішньоносових структур. Матеріали і методи: Всього в рамках дослідження проходило лікування 50 пацієнтів, яких в залежності від особливостей ведення післяопераційного періоду було розподілено на 3 групи. Пацієнти 1-ї групи отримували ізотонічний розчин 0,9 % NaCl з 1-ї доби та топічні глюкокортикостероїди (Mometasone furoate) з 7-ї доби. В підгрупі 2А до класичної терапії додано фітопрепарат, а в підгрупі 2Б замість стандартного сольового розчину використано 0,9 % NaCl з додаванням 0,4 % СО2. Оцінка ефективності методів лікування виконувалась за допомогою візуально-аналогової шкали для суб’єктивних симптомів та ендоскопічного дослідження за шкалою «The Modified Lund-Kennedy Endoscopy Score» – для об’єктивних симптомів. Результати: На 7-у добу спостерігались статистично достовірні відмінності за даними ВАШ між пацієнтами 1-ї групи та підгрупи 2Б за показниками наявності виділень з порожнини носа (р<0,05, U=77.5) та порушенням ольфакторної функції (р<0,05, U=75), в той же період відмічається статистично достовірна різниця між показниками MLK у пацієнтів 1-ї групи та підгрупи 2Б (р<0,05).Висновки: на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що застосування в післяопераційному періоді запропонованих препаратів має достовірну клінічну перевагу, яка ґрунтується на даних клінічних досліджень та підтверджена за принципами доказової медицини

Topicality: Modern rhinosurgery in tht treatment of chronic rhinosinusitis based of tht principles of maximum preservation of the functional anatomy of the nasal cavity. This helps to improve not only the healing process but also tht quality of life of the patient. Functional endoscopic surgery (FESS) is tht most effective treatment lor chronic rhinosinusitis today. This method helps to accelerate the recovery of patients and reduce the number of postoperative complications, which in turn reduces the need lor surgery. But apart from meticulous and careful surgical technique, one of the most important places in the treatment of the patient is optimal management after surgery, for maximum potentiating of recovery. The relevance of the study is due to the need to further improve the pharmacotherapy of the postoperative period. This article high lights several different therapies aimed at the fast test restoration of the physiological work of the nasal structures. Materials and methods: In total, 50 patients were divided into three groups as part of the study. Group 1 received an isotonic solution of 0.9% NaCl from day one and topical glucocorticosteroids (Mometasone furoate) from day 7. In group 2A, phytopreparation was added to classic therapy and 0.9% NaCl was used instead of the standard saline solution, with 0.4% CO2 added. Evaluation of the effectiveness of treatment was performed using a visual-analog scale lor subjective symptoms and endoscopic examination using the scale of The Modified Lund-Kennedy Endoscopic Score lor objective symptoms. Results: On the 7th day, statistically significant differences were observed according to VAS data between patients of the 1st and 2B groups in terms of nasal discharge (p<0.05, U=77.5) and impaired olfactory function (p<0.05, U=75), in the same period a statistically significant difference was observed between MLK indices in patients of 1st and 2B groups (p<0.05, at U=73). No side effects of the drugs used in the study were detected. Conclusion: Based on the study, it can be concluded tht the use in the postoperative period of the proposed drugs have a significant clinical advantage, which is based of clinical studies and confirmed by the principles of evidence-based medicine