Особливості перебігу захворювань верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у хворих на цукровий діабет 2 типу

Abstract

Цукровий діабет (ЦД) – хвороба 21 сторіччя, що має тенденцію до зростання. Деякі дослідники вважають, що кислотозалежні захворювання шлунково-кишкового тракту у хворих на ЦД зустрічаються частіше, ніж у пацієнтів без ЦД. Метою дослідження було провести порівняльну оцінку клініко-ендоскопічних уражень стравоходу та їх поєднання з ураженнями гастродуоденальної зони (ГДЗ) у хворих на ЦД 2 типу. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 93 історій хвороб пацієнтів з ЦД, які перебували на лікуванні в ендокринологічному відділенні ПОКЛ, з них 43 (46,2%) – хворі на ЦД 1 типу та 50 (53,8%) – на ЦД 2 типу. У 33 пацієнтів було виявлено гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). Ці хворі були розподілені на групи: І (n=16) –з ГЕРХ та ЦД 1 типу, ІІ (n=17) – з ГЕРХ та ЦД 2 типу. Було проведено оцінку гастроінтестинальних скарг та результатів фіброгастродуоденоскопії (ФГДС). Результати. В І групі, за даними ФГДС, неерозивна форма ГЕРХ виявлена у 5 (31,2%) хворих, ГЕРХ ступеню А – у 11 (68,8%). В ІІ групі неерозивна ГЕРХ виявлена у 6 (35,3%), ступеню А – у 9 (52,9%), ступеню В – у 2 (11,8%) хворих. Поєднання ГЕРХ з ураженнями ГДЗ спостерігалось у більшості хворих, з переважанням еритематозної гастропатії в обох групах. Більш глибокі ураження дванадцятипалої кишки (ДПК) спостерігались серед хворих ІІ групи. Висновки. Ерозивна ГЕРХ зустрічається при ЦД як 1, так і 2 типу у 68,8% та 64,7% випадків відповідно, однак у цих пацієнтів висока частота безсимптомного перебігу ерозивної ГЕРХ. Серед пацієнтів з ЦД 2 типу ураження ГДЗ протікають на фоні зниженого базального рН шлунку. Ураження ДПК поєднується з ГЕРХ у 68,7% пацієнтів з ЦД 1 типу та 76,5% з ЦД 2 типу, проте частота розвитку ерозивної дуоденопатії вища у хворих на ЦД 2 типу.

Сахарный диабет (СД) – болезнь 21 века, которая имеет тенденцию к увеличению. Некоторые исследователи считают, что кислотозависимые заболевания желудочно-кишечного тракта встречаются чаще, чем у больных без СД. Целью исследования было проведение сравнительной оценки клинико- эндоскопических поражений пищевода и их сочетание с поражениями гастродуоденальной зоны (ГДЗ) у больных СД 2 типа. Материалы и методы. Проведено ретроспективный анализ 93 историй болезни пациентов с СД, которые находились на лечении в эндокринологическом отделении ПОКБ, с них у 43 (46,2%) – СД 1 типа и у 50 (53,8%) – СД 2 типа. У 33 пациентов было обнаружено гастроэзофагеальную рефлюксную болезнь (ГЭРБ). Эти больные были распределены на группы: І (n=16) – с ГЭРБ и СД 1 типа, ІІ (n=17) – с ГЭРБ и СД 2 типа. Проведена оценка гастроинтестинальных жалоб и результатов фиброгастродуоденоскопии (ФГДС). Результаты. В І группе, по результатам ФГДС, неэрозивная ГЭРБ обнаружена у 5 (31,2%) больных, ГЭРБ степени А – у 11 (68,8%). Во ІІ группе неэрозивная ГЭРБ обнаружена у 6 (35,3%), степени А – у 9 (52,9%), степени В – у 2 (11,8%) больных. Сочетание ГЭРБ с поражениями ГДЗ наблюдалось у большинства больных с преобладанием эритематозной гастропатии в обеих группах. Более глубокие поражения двенадцатипалой кишки (ДПК) наблюдались у больных II группы. Выводы. Эрозивная ГЭРБ встречается как при СД 1, так и 2 типа в 68,8% и 64,7% случаях соответственно. Среди пациентов с СД 2 типа поражения ГДЗ встречаются на фоне сниженного базального уровня рН желудка. Поражения ДПК сочетаются с ГЭРБ у 68,7% больных с СД 1 типа и у 76,5% с СД 2 типа, но частота развития эрозивной дуоденопатии выше у больных с СД 2 типа.

Diabetes mellitus (DM) is known as a disease of the 21 century with increasing prevalence. Some researchers claim that acid-dependent disorders of gastrointestinal tract (GIT) in patients with DM are more common than in non-diabetic patients. The goal of this study was to compare clinical and endoscopic features of esophageal affections and their combination with gastroduodenal (GD) lesions in patients with DM type 2. Design and methods. 93 case histories of inpatients with DM treated in the endocrinology department of Poltava regional clinical hospital were retrospectively analyzed, 43 (46,2%) of them were diagnose to have type 1 DM and 50 (53,8%) – type 2 DM. 33 (35,5%) patients were detected to have gastroesophageal reflux disease (GERD). They were divided into 2 groups: І (n=16) – patients with GERD and type 1 DM, ІІ (n=17) – patients with GERD and type 2 DM. Upper GI complaints and upper endoscopy (UE) findings were evaluated. Results. Non-erosive GERD, according to the results of UE, among patients of the I group was detected in 5 (31,2%) casws, GERD stage A – in 11 (68,8%) cases. Among the patients of the II group non-erosive GERD was diagnosed in 6 (35,3%) cases, stage A – in 9 (52,9%) cases, stage B – in 2 (11,8%) cases. Combination of GERD with gastropathy was prevalent in the patients with predominant erythematous gastropathy in both groups. Deeper duodenal lesions were found in patients of the II group. Conclusions. The prevalence of erosive GERD makes up 68,8% and 64,7% in patients with DM type 1 and type 2 accordingly. GD lesions against decreased basal gastric pH are prevalent in patients with DM type 2. GERD in patients with DM type 1 and 2 combines with duodenal lesions in 68,7% and 76,5% of patients accordingly, however the frequency of erosive duodenopathy is higher in patients with DM type 2.