Сучасні погляди на структурно-функціональну організацію органа смаку людини

Abstract

Відчуття – це перетворення енергії зовнішнього впливу в акт свідомості. Орган смаку, одержуючи вплив від подразників, перетворює енергію зовнішнього подразнення у нервовий імпульс. Діяльність різних органів чуття взаємозалежна. Взаємодія органів чуття, в одних випадках, приводить до сенсибілізації, тобто до підвищення чутливості, а в інших – до її зниження, тобто до десенсибілізації. Органолептичне сприйняття смаку людиною залежить від концентрації речовини, її температури та проміжку часу дії речовини. В природі існують чотири фундаментальні смаки: солодкий, гіркий, солоний і кислий, тому говорити про декілька видів солодкого чи іншого смаку не правильно – існує один солодкий, гіркий, солоний і кислий смак. Але кожен із них може бути більш яскравим, насиченим або блідим, що залежить від концентрації подразника. Відчуття смаку виникає лише в тому випадку, коли речовина, що входить в контакт зі смаковою брунькою, розчинена у рідині. У дітей кількість смакових бруньок численніша, ніж у дорослих. Смакові бруньки (периферійний відділ органа смаку) розташовуються в товщі грибоподіб- них, листоподібних і жолобуватих сосочків язика. Найбільш чуттєва до солодкого ділянка верхівки язика, до гіркого – корінь язика, до кислого і солоного – краї язика. Смакові бруньки містять смакові сенсорні, підтримуючі і базальні клітини. Смакові сенсорні клітини активуються при контакті з розчиненими в ротовій рідині молекулами смакових речовин. Підтримуючі клітини складають зовнішню частину бруньки і формують стінку смакової пори. Базальні клітини дрібні, малодиференційовані, інтенсивно діляться та розташовуються біля осно- ви смакової бруньки і забезпечують їхню регенерацію. Провідний відділ органу смаку утворений нервовими волокнами лицевого, язико-глоткового і блукаючого черепних нервів, які закінчуються в кіркових центрах смаку в ділянці кори зацентральної звивини та гачку приморськоконникової звивини.

Ощущение – это преобразование энергии внешнего раздражения в акт сознания. Орган вкуса, получая воздействие от раздражителей, превращает энергию раздражения в нервный импульс. Деятельность различных органов чувств взаимозависима. Взаимодействие органов чувств в одних случаях приводит к сенсибилизации, к повышению чувствительности, а в других – к ее снижению, то есть к десенсибилизации. Органолептическое восприятие вкуса человеком зависит от концентрации вещества, его температуры и промежутка времени воздействия. В природе существуют четыре фундаментальных вкуса: сладкий, горький, соленый и кислый, поэтому говорить о нескольких видах сладких или других вкусов не правильно – существует один сладкий, горький, солёный и кислый вкус. При этом каждый из них может быть более ярким, насыщенным или блеклым, что зависит от концентрации раздражителя. Ощущение вкуса возникает лишь в том случае, когда вещество, которое входит в контакт со вкусовой почкой, растворенное в жидкости. У детей количество вкусовых почек более многочисленно, чем у взрослых. Вкусовые почки (периферический отдел ор-гана вкуса) располагаются в толще грибовидных, листовидных и желобовидных сосочков языка. Наиболее чувствительна к сладкому область верхушки языка, к горькому – корень языка, к кислому и соленому – края языка. Вкусовые почки состоят из вкусовых сенсорных, поддерживающих и основных клеток. Вкусовые сенсорные клетки активируются при контакте с растворенными в ротовой жидкости молекулами вкусовых веществ. Поддерживающие клетки составляют наружную часть почки и формируют стенку вкусового отверстия. Базальные клетки мелкие, малодифференцированные, интенсивно делятся и располагаются у основания вкусовой почки и обеспечивают их регенерацию. Проводящий отдел органа вкуса образован нервными волокнами лицевого, языко-глоточного и блуждающего черепных нервов, которые заканчиваются в корковых центрах в области коры постцентральной извилины и крючка парагиппокампальной извилины.

Taste perception is the conversion of the energy of external stimulus into the act of consciousness. The taste organ, irritated by the stimuli, converses the energy of irritation into a nerve impulse. The activity of various organs of senses is interdependent. The interaction of the sensory organs in some cases leads to the increase in sensitivity or sensitization, and in others to its decrease, i.e., to desensitization. The organoleptic perception of taste by a human depends on the concentration of the substance, its temperature and the duration of contact. Four essential tastes are distinguished in nature: sweet, bitter, salty and sour, therefore, no several types of sweet or other tastes, except the basic ones, exist. Moreover, each of them can be richer, more expressive or blind, depending on the concentration of the stimulus. Taste perception occurs only when a substance that comes into contact with a taste bud is dissolved in a liquid. In children, the number of taste buds is more numerous than in adults. Taste buds (peripheral part of the taste organ) are located in the depth of the fungiform, foliate and vallate papillae of the tongue. The anterior tongue is the most sensitive to sweet, the posterior tongue to bitter, and the lateral parts of the tongue to sour and salty. Taste buds are composed of taste sensory, supporting and basal cells. Taste sensory cells are activated by the contact with taste molecules of substances dissolved in the oral fluid. Supporting cells make up the outer part of the bud and form the pore wall. Basal cells are fine, poorly differentiated, are divided intensively and located at the base of the taste bud and ensure their regeneration. The conductive part of the taste organ is formed by the nerve fibers of the facial, lingual-pharyngeal and vagus cranial nerves, which end in the cortical centers in the cortex beyond the central gyrus and uncus of the parahippocampal gyrus.