Методи моніторингу та лікування больового синдрому у новонароджених в умовах відділення анестезіології та інтенсивної терапії

Abstract

Вступ. Питання больового синдрому у новонароджених набуває все більшої актуальності, особливо це стосується дітей, що перебувають у відділеннях інтенсивної терапії. Нелікований біль призводить до зниження ефективності терапії основного захворювання, погіршення результатів виходжування, формування хронічного болю та астенічного синдрому в катамнезі. Мета дослідження. Провести аналіз ефективності методів терапії больового синдрому у новонароджених, які знаходяться на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Матеріали і методи дослідження. Проведене когортне проспективне дослідження, до якого увійшли 20 доношених новонароджених з больовим синдромом після тривалого оперативного втручання з приводу вродженої кишкової непрохідності. Достовірно діти не відрізнялись між собою за статтю, вагою, не мали ентеральної недостатності та тяжкої супутньої патології. Діти були розподілені на дві групи в залежності від методу знеболення. І група (n = 10) – новонароджені, яким проводилась аналгоседація введенням морфіну внутрішньовенно крапельно. ІІ група (n = 10) – новонароджені, яким морфін вводився ентерально в комбінації з внутрішньовенним введенням парацетамолу при проривному болі (тимчасове посилення інтенсивності болю вище попереднього рівня). З метою визначення ефективності знеболювальної терапії в умовах ВАІТ використовувався розроблений нами чек-лист моніторингу болю у дітей від 0 до 3 років включно. Результати дослідження. Результати дослідження свідчать, що після призначення морфіну внутрішньовенно відразу досягався достатній рівень аналгоседації, тоді як повноцінний ефект після ентерального застосування відбувався лише на другу добу і виникала необхідність додаткового знеболення із застосуванням парацетамолу. Проте діти, що отримували таблетовану форму морфіну, мали істотно менше ускладнень з боку гемодинаміки і не потребували тривалої респіраторної підтримки. До того ж у дітей, що отримували внутрішньовенну форму морфіну, на 7-му добу післяопераційного періоду спостерігався виражений синдром відміни і новонароджені потребували знеболення парацетамолом, тоді як дітям ІІ групи достатньо було перорального введення глюкози під час маніпуляцій. Тривалість перебування у ВАІТ значно менша у дітей ІІ групи, що також свідчить про кращу переносимість ентеральних форм морфіну. Наш чек-лист моніторингу болю дозволяє додатково проводити ефективну діагностику болю, оцінку динаміки больового синдрому та вчасно корегувати знеболювальну терапію. Висновки. Раннє виявлення больового синдрому, визначення його інтенсивності дозволяє вчасно підібрати ефективне лікування. Використання ентеральної форми морфіну у новонароджених з хірургічною патологією має кращу ефективність, зменшує відсоток несприятливих подій та є золотим стандартом лікування болю згідно світових рекомендацій. Необхідні додаткові дослідження застосування ентеральних форм морфіну у новонароджених з нехірургічною патологією.

Introduction. The issue of pain in newborns is becoming increasingly relevant, especially for children in intensive care units. Untreated pain reduces the response to treatment of underlying disease, the deterioration of nursing results, the formation of chronic pain and asthenia in the late periods. Aim. To conduct a comparative analysis of the effectiveness of pain therapy methods in newborns treated in the Anesthesiology and Intensive Care Department.Materials and Methods. A cohort prospective study was conducted, which included 20 full-term infants with pain after long-term surgery for congenital intestinal obstruction. Significantly, the children did not differ in sex, weight, did not have enteric insufficiency and severe comorbidities. Children were divided into two groups depending on the method of anesthesia. Group I (n = 10) - newborns who underwent analgesia by administering morphine intravenously. Group II (n = 10) - newborns to whom morphine was administered enterally in combination with intravenous administration of paracetamol for breakthrough pain. In order to determine the effectiveness of analgesic therapy in the conditions of ICU, we used the checklist for monitoring pain in newborns that we developed.Results. The results of the study show that after intravenous administration of morphine, a sufficient level of analgesia was immediately achieved, whereas the full effect after enteral administration was achieved only on the second day, and there was a need for additional analgesia with paracetamol. However, children who received a tablet in the form of morphine had significantly fewer hemodynamic complications and did not need long-term respiratory support. In addition, in children receiving the intravenous form of morphine, severe withdrawal symptoms were observed on the 7th day of the postoperative period, and newborns required analgesia with paracetamol, while oral administration of glucose during manipulations was sufficient for children of group II. The duration of stay in ICU is significantly shorter in children of group II, which also indicates a better tolerance of intestinal forms of morphine. Our pain monitoring checklist allows you to additionally conduct effective pain diagnostics, evaluate the dynamics of pain, and timely adjust pain therapy.Conclusions. Early diagnosis of pain syndrome is necessary for timely prescription of effective analgesic therapy. The use of tablet morphine in newborns with surgical pathology without enteric insufficiency has fewer complications and has better tolerance. Further studies are needed on the use of enteric forms of morphine in newborns with non-surgical pathology.