Самоосвіта викладача закладу вищої медичної освіти на сучасному етапі

Abstract

Професія викладача вищого медичного навчального закладу передбачає постійне самовиховання, самоосвіту та самоорганізацію. Самоосвіта є невід ’ємною складовою професійної придатності і основною формою підвищення педагогічної компетентності, що включає удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Постійно зростаючі вимоги до професійно-посадових характеристик педагогів вищої школи вимагають відповідної організації та вдосконалення професійної підготовки. Нагальним аспектом є визначення місця самоосвіти викладача у безперервній медичній освіті, а також соціальні умови, що їй сприяють, або перешкоджають.

The profession of a teacher in a higher medical educational institution requires constant self-upbringing, self-education and self-organization. Self-education is an integral part of professional suitability and the main form of increasing pedagogical competence and includes improving knowledge and generalizing pedagogical experience through purposeful self-educational work. The constantly increasing requirements for the professional and job-position characteristics of university teacher require appropriate organization and improvement of professional training. An important aspect is the determination of the place of the university teacher's self-education in the system of continuing medical education.

Профессия преподавателя высшего медицинского учебного заведения предполагает постоянное самовоспитание, самообразование и самоорганизацию. Самообразование является неотъемлемой составляющей профессиональной компетентности и основной формой повышения педагогической компетентности, включает совершенствование знаний и обобщение педагогического опыта путем целенаправленной самообразовательной работы. Постоянно повышающиеся требования к профессионально-должностным характеристикам педагогов высшей школы, требуют соответствующей организации и совершенствования профессиональной подготовки. Важным аспектом является определение места самообразования преподавателя в системе непрерывного медицинского образования, а также способствующих или препятствующих социальных условий.