Сучасні аспекти діагностики раку передміхурової залози

Abstract

Авторами проаналізовані дані літератури щодо ефективності діагностики раку передміхурової залози (РПЗ). Метою дослідження став пошук шляхів підвищення ефективності диференційної діагностики неопластичних станів передміхурової залози. Матеріали та методи. Масив дослідження склали 126 чоловіків з підвищенням рівня ПСА вище порогового (4 нг/мл). Усім пацієнтам проведене загальноклінічне обстеження, ультразвукове дослідження органів сечостатевої системи та пункційна біопсія передміхурової залози. Щільність ПСА дорівнювала відношенню рівня загального ПСА до об’єму передміхурової залози, визначеного ультрасонографічно. Результати. До І групи увійшли 73 (57,9%) пацієнти із щільністю ПСА <0,15 нг/мл/смі, ІІ групу склали 53 (42,1%) хворих із показниками 0,15 нг/мл/смі. За результатами патогістологічного дослідження у 8 (11,0%) хворих І групи діагностовано РПЗ, у 9 (12,3%) - запальні процеси, у 56 (76,7%) - доброякісна гіперплазія. У 50 (94,3%) пацієнтів ІІ групи підтверджено діагноз РПЗ. Пухлини виявились високодиференційованими у 43,1%, помірно диференційованими у 31,0%, низькодиференційованими - у 25,9% хворих. Виявлено низьку щільність ПСА при наявності низькодиференційованих пухлин внаслідок неспроможності продукції низькодиференційованою тканиною специфічних глікопротеїнів. Висновки. Визначення щільності ПСА значно підвищує ефективність скринінгу і диференційної діагностики, рекомендоване до широкого застосування на догоспітальному етапі обстеження, дозволяє уникнути невиправданих біопсій. Певні труднощі для діагностики складають низькодиференційовані пухлини внаслідок слабкої здатності до продукції ПСА.

Авторами проанализированы данные литературы об эффективности диагностики рака предстательной железы (РПЖ). Целью исследования стал поиск путей повышения эффективности дифференциальной диагностики патологии предстательной железы. Материалы и методы. Массив составили 126 пациентов с повышением уровня ПСА выше порогового (4 нг/мл). Всем пациентам проведено общеклиническое обследование, ультразвуковое исследование органов мочеполовой системы и пункционная биопсия предстательной железы. Плотность ПСА вычислялась отношением уровня общего ПСА к ультрасонографическому объему предстательной железы. Результаты. В I группу вошли 73 (57,9%) пациента с плотностью ПСА <0,15 нг/мл/см3, II группу составили 53 (42,1%) больных с показателями > 0,15 нг/мл/смз. По результатам патогистологического исследования у 8 (11,0%) больных I группы диагностирован РПЖ, у 9 (12,3%) - воспалительные процессы, у 56 (76,7%) - доброкачественная гиперплазия. У 50(94,3%) пациентов II группы подтвержден диагноз РПЖ. Опухоли оказались высокодифференцированными в 43,1%, умеренно дифференцированным в 31,0%, низкодифференцированными - у 25,9% больных. Выявлена низкая плотность ПСА при низкодифференцированных опухолях вследствие сниженной продукции низкодифференцированной тканью специфических гликопротеинов. Выводы. Определение плотности ПСА значительно повышает эффективность скрининга на догоспитальном этапе обследования, позволяет избежать неоправданных биопсий. Некоторые трудности для диагностики составляют низкодифференцированные опухоли вследствие слабой способности к продукции ПСА.

Authors analyzed data obtained by reviewing literature on the effectiveness of prostate cancer (PC) diagnostics. The aim of the study was to find out the ways to improve the differential diagnosis of prostate pathology. Materials and methods. We investigated 126 patients with elevated PSA levels (>4 ng/ml). All patients underwent clinical examination, ultrasound scanning of the genitourinary system and prostate biopsy. PSA density was calculated as the ratio of total PSA levels to prostate ultrasound volume. Results. Group I included 73 (57.9%) patients with PSA density <0.15 ng/ml/cm3, II group consisted of 53 (42.1%) patients with PSA density >0.15 ng/ml/cmP. According to the results of morphological study 8 patients (11.0%) of group I PC, in 9 (12,3%) were registered to have inflammations, 56 (76,7%) patients had benign prostatic hyperplasia detected. In 50 (94,3%) patients of group II the diagnosis of PC was confirmed. Tumors were highly differentiated in 43.1%, moderately differentiated in 31.0%, poorly differentiated - in 25,9% of patients. The low density of PSA in patients with poorly differentiated tumors may be explained by reduced production of specific glycoproteins. Conclusions. Evaluation of PSA density significantly increases the efficiency of screening and allows to void unnecessary biopsies. Some difficulties for the diagnosis of poorly differentiated tumors are due to poor ability of PSA production.