Staphylococcus warneri clinical isolate susceptibility to antibiotics and its modification by emoxypine

Abstract

Background. S. warneri is a common commensal organism, but it can cause serious infections. One of the ways to increase a susceptibility of this microorganism to antibiotics is their combining with adjuvant remedies. Objectives are to study the susceptibility of S. warneri clinical isolate to antibiotics and its modification by emoxypine - 2-ethyl-6-methyl-3-hydroxypyridine hydrochloride. Methods. Samples of purulent wound exudation were obtained from a patient with infective complications after the bone fracture and osteosynthesis by metal plates. Susceptibility of S. warneri clinical isolate to antibiotics and their combinations with emoxypine (1000 μg/disk) was studied by a standard disc diffusion technic. In the case of microbial resistance, the susceptibility of investigated isolate to such antibiotic was determined in a serial broth dilutions method without or with emoxypine and evaluated according to the minimum inhibitory concentration (MIC). Results. In the disk diffusion method, S. warneri isolate was susceptible to all tested antibiotics, except chloramphenicol. The growth inhibition zones also were formed around disks containing emoxypine, but the susceptibility of S. warneri to this agent was low. Applying of emoxypine on the disks with antibiotics resulted in the increase of S. warneri growth inhibition in all cases, except the use of amikacin, gentamicin, and fusidic acid. The most pronounced changes were observed for a composition chloramphenicol / emoxypine. Using chloramphenicol alone in the liquid medium, MIC was over a cut-off point. Addition of emoxypine (209 μg/ml) decreased MIC of the antibiotic and restored the susceptibility S. warneri to chloramphenicol. Conclusions. The susceptibility of S. warneri clinical isolate to antibiotics can be increased by combining with emoxypine which, among other, overcomes the resistance of studied microorganism to chloramphenicol.

Вступ. S. warneri - звичайний коменсальний організм, але він може спричинити серйозні інфекції. Одним із способів підвищення чутливості цього мікроорганізму до антибіотиків є їх поєднання з ад'ювантними засобами. Мета. Метою роботи є вивчення чутливості клінічного ізоляту S. warneri до антибіотиків та її модифікації етилметилгідроксипіридину гідрохлоридом (емоксипіном). Методи. Зразки гнійного раневого ексудату були одержані від хворої з з інфекційними ускладненнями після перелому кістки і операції остеосинтезу металевими пластинами. Чутливість клінічного ізоляту S. warneri до антибіотиків та їх комбінацій з емоксипіном (1000 мкг/диск) вивчали диск-дифузійним методом. У разі резистентності мікроорганізму чутливість досліджуваного штаму до такого антибіотика визначали методом серійних розведень без або з емоксипіном та оцінювали відповідно до мінімальної пригнічуючої концентрації (MПК).Результати. У диск-дифузійному методі ізолят S. warneri був чутливим до всіх випробуваних антибіотиків, крім хлорамфеніколу. Зони пригнічення росту також утворювались навколо дисків, що містять емоксипін, але чутливість S. warneri до цього засобу була низькою. Нанесення емоксипіну на диски з антибіотиками призвело до посилення пригнічення росту S. warneri у всіх випадках, за винятком застосування амікацину, гентаміцину та фузидової кислоти. Найбільш виражені зміни спостерігалися для комбінації хлорамфенікол / емоксипін. При використанні самого хлорамфенікол у рідкому середовищі, мінімальна пригнічуюча концентрація була вище точки відсічення. Додавання емоксипіну (209 мкг/мл) зменшило мінімальну пригнічуючу концентрацію антибіотика та відновило чутливість S. warneri до хлорамфеніколу. Висновки. Чутливість клінічного ізоляту S.warneri до антибіотиків можна збільшити, поєднуючи їх з емоксипіном, який, крім іншого, здатний подолати резистентність досліджуваного мікроорганізму до хлорамфеніколу.