Емпірична терапія ускладнених інфекцій сечових шляхів в умовах росту антибіотикорезистентності нозокоміальної мікрофлори

Abstract

Резюме. В роботі наведено результати вивчення динаміки антибіотикорезистентності уропатогенів в умовах урологічного стаціонару. В загальну вибірку увійшли 370 пацієнтів з ускладненими інфекціями сечових шляхів. У 237 хворих (64,1%) захворювання пов’язане з сечокам’яною хворобою, у 47 (12,7%) – з інфравезікальною обструкцією, у 39 (10,5) – з аномаліями органів сечостатевої системи, у 32 (8,6%) – з цукровим діабетом та у 15 (4,1%) – з вагітністю. 120 пацієнтів (32,4%) були з дренажами. Септичні ускладнення спостерігалися у 57,8% хворих. В І групу увійшли 185 хворих, які знаходилися на лікуванні в 2014-2015 рр., в ІІ групу – 185 хворих – у 2016-2017 рр. За даний період спостерігалося збільшення питомої ваги уропатогенів сімейства Enterobacteriaceae, стійких до більшості антибактеріальних препаратів. У пацієнтів з дренажами відзначали зрушення мікробного пейзажу у бік більш агресивною нозокоміальної мікрофлори. Заслуговує уваги той факт, що при стартовій терапії з урахуванням результатів системного моніторингу локального мікробного пейзажу вдалося знизити антибіотикорезистентність нозокоміальнії мікрофлори.

Резюме. В работе приведены результаты изучения динамики антибиотикорезистентности уропатогенов в условиях урологического стационара. В общую выборку вошли 370 пациентов с осложненными инфекциями мочевых путей. У 237 больных (64,1%) заболевание связано с мочекаменной болезнью, у 47 (12,7%) – с инфравезикальной обструкцией, у 39 (10,5) – с аномалиями органов мочеполовой системы, у 32 (8,6%) – с сахарным диабетом и у 15 (4,1%) – с беременностью. 120 пациентов (32,4%) были с дренажами. Септические осложнения наблюдались у 57,8% больных. В І группу вошли 185 больных, находившихся на лечении в 2014-2015 гг., во ІІ группу – 185 больных – в 2016-2017 гг. За данный период наблюдалось увеличение удельного веса уропатогенов семейства Enterobacteriaceae, устойчивых к большинству антибактериальных препаратов. У пациентов с дренажами отмечали сдвиг микробного пейзажа в сторону более агрессивной нозокомиальной микрофлоры. Заслуживает внимания тот факт, что при стартовой терапии с учетом результатов системного мониторинга локального микробного пейзажа удалось снизить антибиотикорезистентность нозокомиальной микрофлоры.

Abstract. Our study demonstrates the dynamics of uropathogen antibiotic resistance in urological department. The peculiarities of complicated urinary tract infections (cUTI) is a wider range of microbial pathogens, aggressive strains of uropathogens, including producers of expanded spectrum beta-lactamases, more often septic complications and recurrence. In the absence of fundamentally new classes of antibiotics, both the indications themselves and antibiotic therapy regimens should be reviewed. Based on the recommendations of the European Association of Urology, only antibiotics with a sensitivity of more than 90% should be used for empirical treatment of cUTI. However, in real clinical conditions, realization of such principles is quite difficult. The total sample included 370 patients with complicated urinary tract infections. In 237 patients (64.1%), the disease was accompanied with urolithiasis, in 47 (12.7%) – with infravesical obstruction, in 39 (10.5%) – with anomalies of the genitourinary system, in 32 (8.6%) – with diabetes mellitus and in 15 (4,1%) – with pregnancy. The group included 120 patients (32.4%) with drainages. Septic complications were seen in 57.8% of patients. Group I consisted of 185 patients who were on treatment during 2014-2015, group II – of 185 patients on treatment during 2016-2017. Within this period of time, there was marked increase of fraction of Enterobacteriaceae spp., resistant to most part of antibiotics. Patients with drainages demonstrated the shift of the microbial landscape towards a more aggressive nosocomial microflora. It is noteworthy that the empirical therapy provided according to results of the local microbial landscape system monitoring, made possible to decrease the antibiotic resistance of the most aggressive nosocomial pathogens, such as Ps. aeruginosa, Enterococcus fecalis and Kl. pneumoniae to carbapenems, aminoglycosides (amikacin, gentamycin, tobramycin) and protected aminopenicillins. At the same time, the resistance to fluoroquinolones, semi-synthetic penicillins and cephalosporins remains high. Carbapenems, vancomycin, linezolid and colistin are antibiotics of the reserve.