Силабус з дисципліни "Неврологія з особливостями дитячого віку"

Abstract

Неврологія з особливостями дитячого віку – є однією з дисциплін клінічного етапу додипломної підготовки лікаря, під час вивчення якої відбувається засвоєння студентами теоретичних основ, навичок обстеження неврологічних пацієнтів, методології постановки діагнозу неврологічного захворювання, вибору тактики лікування та надання термінової допомоги при невідкладних станах у неврології. Вивчення нервової системи у дитини базується на даних вікової еволюції структур і функцій мозку. В кожному віковому періоді є критерії, які визначають межу між нормою та патологією. Патологія дітей грудного віку завжди представляє підвищену складність для діагностичного процесу. В більшій мірі це відноситься до неврологічного обстеження. В цьому віці на перший план виступають загальні симптоми, які пов’язані з незрілістю центральної нервової системи. Морфологічна незрілість центральної нервової системи проявляється особливостями її функціонування, що характеризується недиференційованістю відповіді на різні подразники, відсутністю стабільності неврологічних реакцій і їх швидкою виснаженістю. Окреме місце відводиться вивченню перинатальних уражень нервової системи, гострих порушень кровообігу мозку, вроджених вад розвитку нервової системи, порушень функцій вегетативної і периферичної нервової систем, запальних захворювань нервової системи, пароксизмальним станам. На лекціях та практичних заняттях головним предметом вивчення є хвора дитина з усіма її особливостями. Увага на практичних заняттях приділяється засвоєнню студентами навичок обстеження, постановці топічного і клінічного діагнозів, призначенню лікування та наданню невідкладної допомоги хворим з різними захворюваннями нервової системи. Важливо створити у студентів уявлення про патогенетичні механізми виникнення захворювань нервової системи, методи профілактики уражень нервової системи. Отже, неврологія з особливостями дитячого віку – навчальна клінічна дисципліна, яка вивчає методи і прийоми клінічного обстеження пацієнта, особливості професійного спілкування лікаря з дитиною та її батьками, суб’єктивні та об’єктивні прояви захворювань (симптоми і синдроми), причини та механізми їх виникнення і розвитку (семіологія) з метою встановлення діагнозу. Вивчення дисципліни відбувається у два логічних етапи: - Перший - засвоєння основних методів фізикального, інструментального та лабораторного обстеження пацієнта, після чого студенти формулюють топічний діагноз ураження нервової системи. Дослідження нервової системи у дітей першого року життя вимагає спеціальних знань, великої спостережливості і вмілого підходу до хворої дитини, так як має специфічні особливості, пов'язані з віковою фізіологією цього періоду розвитку. Відсутність мови, невміння передавати свої відчуття, вираженість загальних реакцій, помітне переважання загальномозкових симптомів над вогнищевими створюють труднощі в оцінці неврологічного статусу дитини. - Другий - клінічна неврологія, де студенти засвоюють теоретичні основи спеціальної неврології (етіологічні чинники, патогенетичні механізми виникнення, особливості клініки, діагностики, лікування і профілактики захворювань нервової системи та особливості у дітей).