Дистанційна освіта на кафедрі внутрішніх хвороб та медицини невідкладних станів під час пандемії Соvid - 19

Abstract

Вступ. ХХІ століття ознаменувалося не тільки пандемією коронавірусної інфекції COVID-19, а й швидким впровадженням дистанційного навчання в набутті умінь, навичок, знань і способів пізнава-льної діяльності людини, яке має позитивні та негативні аспекти. Медична освіта ніколи не була заочною, бо не всіма професіями можна оволодіти дистанційно. Мета роботи. Проаналізувати досвід викладання внутрішньої медицини на післядипломному етапі в умовах епідемії COVID-19. Результати та їх обговорення. На кафедрі проходять навчання лікарі-інтерни з фаху «Внутрішні хвороби», «Медицина невідкладних станів» та лікарі-курсанти на курсах тематичного удосконалення. Дистанційне навчання проводиться з використанням платформи Zoom в синхронному ре-жимі. Під час викладення лекційного матеріалу викладачі кафедри використовують свої мультимедійні презентації та мають можливість, як і при традиційній формі навчання, задавати питання та обговорювати представлену інформацію. При проведенні семінарських занять слухачі курсів та лікарі-інтерни готують реферативні доповіді, приймають участь в ділових іграх, вирішують тес-тові завдання. Для стимуляції самостійної роботи використовується створення віртуальної історії хвороби пацієнта на кожне практичне заняття самими слухачами. Медична спеціальність потребує безпосереднього контакту з пацієнтом, не можна оволодіти навичками практично не вико-нуючи їх. При впровадженні дистанційної форми є проблема оцінювання тестових завдань та ре-зультатів самопідготовки. Висновок. Дистанційні технології навчання в медицині добре себе зарекомендували при отриманні теоретичних знань, але не можуть існувати самостійно, і доцільні тільки в тісному поєднанні з класичними формами навчання при оволодіння практичними навичками та вміннями.

Введение. XXI век ознаменовался не только пандемией короновирусной инфекции COVID-19, но и быстрым внедрением дистанционного обучения в приобретении умений, навыков, знаний и способов познавательной деятельности человека, которое имеет положительные и отрицательные аспекты. Медицинское образование никогда не было заочным, потому что не всеми профессиями можно овла-деть дистанционно. Цель работы. Проанализировать опыт преподавания внутренней медицины на последипломном этапе в условиях пандемии COVID-19. Результаты и их обсуждение. На кафедре проходят обучение врачи-интерны по специальности «Внутренние болезни», «Медицина неотложных состояний» и врачи-курсанты на курсах тематического усовершенствования. Дистанционное обучение проводится при использовании платформы Zoom в синхронном режиме. Во время изложения лекци-онного материала преподаватели кафедры используют свои мультимедийные презентации и имеют возможность, как и при традиционной форме обучения задавать вопросы и обсуждать представленную информацию. При проведении семинарских занятий слушатели курсов или врачи-интерны готовят реферативные доклады, принимают участие в деловых играх, решают тестовые задания. Для стимуляции самостоятельной работы используется создание виртуальной истории болезни пациента на каждое практическое занятие самими слушателями. Медицинская специальность требует непосредственного контакта с пациентом, нельзя овладеть навыками практически не выполняя их. При внедрении дистанционной формы возникла проблема с оценкой тестовых заданий и результатов са-моподготовки. Вывод. Дистанционные технологии обучения в медицине хорошо себя зарекомендовали при получении теоретических знаний, но не могут существовать самостоятельно, и целесообразны только в тесном сочетании с классическими формами обучения при овладении практическими навыками и умениями.

The 21st century was marked not only by the pandemic of the corona virus infection COVID-19, but also by the rapid influx of distance learning aimed to provide uninterrupted acquisition of knowledge and skills. Online learning is being the most discussed issue has positive and negative aspects. Medical education has never been part-time or distance before, because not all professions can be mastered remotely. This article presents the analysis of the experience of teaching internal medicine for the postgraduate students in the context of the COVID-19 epidemic. The department staff provides the professional training for intern doctors in the specialty "Internal Medicine", "Emergency Medicine" and for participants of programs of continuing professional development. Distance learning is mainly carried out using the Zoom platform in a synchronous mode. During the presentation of the lecture material, the teachers of the department demonstrate their mul-timedia presentations and have the opportunity, as in the traditional form of training, to put questions and discuss different relevant issues. When conducting seminars, the course participants or interns make reports, play in business games, do quizzes, watch and comment educational videos. To facilitate independent work, the students themselves create a virtual medical history for each practical lesson. The medical specialty requires direct contact with the patient; no one can master skills practically without practice. When introducing the remote form, a problem arose with the assessment of test tasks and self-study results. Distance learning technologies in medicine have demonstrated quite good results in obtaining theoretical knowledge, but they cannot be separated from real life hospital situations and environment of medical settings. Distance learning techniques can be used as effective tools to diverse the conventional time-proven forms of training medical professionals.