Практичне застосування нативної кристалографії сльози у діагностиці синдрому «сухого ока» на фоні цукрового діабету

Abstract

Актуальність. Сльоза має складний, багатокомпонентний біохімічний склад і є індикатором порушення обмінних процесів при різних патологічних станах органа зору, в тому числі і при цукровому діабету (ЦД). Мета. Оцінити інформативність кристалографії нативної сльози у хворих з синдромом «сухого ока» на фоні цукрового діабету. Матеріал і методи. Обстежено 92 пацієнти (184 ока) віком від 18 до 66 років, у яких було діагностовано ЦД та 25 пацієнтів (50 очей) контрольної групи. Залежно від типу ЦД та рівня лабораторних показників (ЛП) вони були поділені на чотири групи. Всім пацієнтам проводились: візометрія, біомікроскопія, офтальмоскопія, проба Ширмера, проба Норна, кристалографія слізної рідини та біохімічні аналізи. Результати. Дослідженням встановлено, ССО зустрічався у 75% обстежених з ЦД (69 пацієнтів). У переважної більшості хворих відмічалася пряма кореляція між біохімічними змінами та якісним складом слізної рідини, що візуалізувався ознаками кристалографії. Так, у пацієнтів І гр. спостереження з рівнем загального холестерину – 5,6±0,3 ммоль/л; тригліцеридів – 1,9±0,2 ммоль/л; ЛПВЩ – 0,91±0,3 ммоль/л; ЛПНЩ – 2,9±0,3 ммоль/л; глікемією натще – 8,1±0,9 ммоль/л; HbA1c – 6,98±0,1% на кристалограмах візуалізувалися: в 85% (17 пацієнтів) – дрібні точкові вкраплення в аморфній зоні фації сльози. У пацієнтів ІІ гр. спостереження з глікемією натще – 10,2±0,4 ммоль/л; HbA1c – 8,44±0,2% на кристалограмах 86% наявний феномен кристалізації в аморфній зоні фації сльози та кристали солей, що впорядковані нерівномірно та неправильної форми. Висновки. У кристалограмах хворих на ЦД І та ІІ типів наявні специфічні розбіжності кристалоутворення в периферичній, проміжній та центральній зонах фації сльози, ступінь вираженості яких має пряму кореляцію з рівнем лабораторних показників.