Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/14918
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЛядова, Т. І.-
dc.contributor.authorЛядова, Т. И.-
dc.contributor.authorLiadova, T. I.-
dc.date.accessioned2021-02-17T12:36:43Z-
dc.date.available2021-02-17T12:36:43Z-
dc.date.issued2017-
dc.identifier.citationЛядова Т. І. Вивчення генотипів вірусу Епштейна-Барр у пацієнтів з різними формами інфекції / Т. І. Лядова // Вісник проблем біології і медицини. – 2017. – Вип. 4, Т. 2 (140). – С. 9–13.uk_UA
dc.identifier.issn2523-4110-
dc.identifier.issn2077-4214-
dc.identifier.urihttp://repository.pdmu.edu.ua/handle/123456789/14918-
dc.description.abstractУ статті представлені результати генотипування ВЕБ у пацієнтів з різними формами захворювання. Встановлено, що домінуючим є генотип ВЕБ-1, який зустрічався з більшою частотою як при гострій формі, так і при хронічних формах ВЕБ-інфекції. Мета дослідження. Визначити частоту верифікації генотипів вірусу Епштейна-Барр в сироватці крові пацієнтів з гострою і хронічними формами ВЕБ-інфекції. Об’єкт і методи. Дослідження генотипів ВЕБ було проведено серед 98 пацієнтів, серед яких 52 хворих на ІМ (53%) і 46 з ХВЕБ (47%). ДНК вірусу Епштейна-Барр в сироватці крові визначали методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Типування вірусу здійснювали за допомогою рестрикційного аналізу. Результати. В результаті дослідження було встановлено, що типування ВЕБ-1 серед пацієнтів на ІМ було позитивним в 63,5% (33 хворих), тоді як частота виявлення ВЕБ-2 була значно меншою і складала 9,6% (5 осіб). Серед осіб з ХВЕБ частота верифікації генотипів була значно нижче. Так, частота типу ВЕБ-1 становила 36,7% (16 хворих), ВЕБ-2 вдалося виявити в 4,5% (2 пацієнтів) і мікст форму ВЕБ1 + ВЕБ-2 було виявлено в 4,5% (2 хворих) . При чому, у 40 пацієнтів генотип вірусу встановити не вдалося, що, ймовірно, пов’язано з низькою реплікативної активністю ВЕБ при хронічних формах хвороби, оскільки максимальна концентрація його зберігається в слині і лімфоїдних органах. Висновки. Результати генотипування ДНК ВЕБ свідчать про переважне поширення у хворих на ВЕБ- інфекцію генотипу ВЕБ-1, менш часто верифікувався генотип ВЕБ-2 і лише у 4,5% вдалося ідентифікувати асоціацію ВЕБ-1+ВЕБ-2 у хворих на ХВЕБ.uk_UA
dc.description.abstractВ статье представлены результаты генотипирования ВЭБ у пациентов с различными формами заболевания. Установлено, что доминирующим является генотип ВЭБ-1, который встречался с большей частотой как при острой форме, так и при хронических формах ВЭБ-инфекции. Цель исследования. Определить частоту верификации генотипов вируса Эпштейна-Барр в сыворотке крови пациентов с острой и хроническими формами ВЭБ-инфекции. Объект и методы. Исследование генотипов ВЭБ было проведено среди 98 пациентов, среди которых 52 больных ИМ (53%) и 46 с ХВЭБ (47%). ДНК вируса Эпштейна-Барр в сыворотке крови определяли методом полимеразной цепной реакции (ПЦР). Типирование вируса осуществляли с помощью рестрикционного анализа. Результаты. В результате исследования было установлено, что типирование ВЭБ-1 среди пациентов ИМ было положительным в 63,5% (33 больных), тогда как частота выявления ВЭБ-2 была значительно меньше и составляла 9,6% (5 человек). Среди лиц с ХВЭБ частота верификации генотипов была значительно ниже. Так, частота типа ВЭБ-1 составляла 36,7% (16 больных), ВЭБ-2 удалось обнаружить в 4,5% (2 пациентов) и микст форму ВЕБ1 + ВЕБ-2 было обнаружено в 4,5% (2 больных). При чем, у 40 пациентов генотип вируса установить не удалось, что, вероятно, связано с низкой репликативной активностью ВЭБ при хронических формах болезни, поскольку максимальная концентрация его сохраняется в слюне и лимфоидных органах. Выводы. Результаты генотипирования ДНК ВЭБ свидетельствуют о преимущественном распространении у больных ВЭБ-инфекцией генотипа ВЕБ-1, с гораздо меньшей частотой верифицировался генотип ВЕБ-2 и только в 4,5% удалось идентифицировать ассоциации ВЕБ-1 + ВЕБ-2 у больных ХВЕБ.uk_UA
dc.description.abstractThe article presents the results of genotyping of VEB in patients with different forms of the disease. It is established that the genotype VEB-1, which was more frequent both in acute form and in chronic forms of VEB infection, was dominant. The topicality of herpesvirus infections is due to almost universal spread, the presence of a wide spectrum of clinical manifestations and a high degree of contagiousness, prolonged course and severe consequences in the case of complicated forms of the disease, as well as considerable material costs for the conducted antiviral and pathogenetic therapy. Therefore, studies on the study of VEB genotypes and their effects on the immune response, the effectiveness of therapy are very relevant and actual. The aim of the study. Determine the frequency of verifying the Epstein-Barr virus genotypes in serum of patients with acute and chronic forms of VEB infection. Object and methods. The study of VEB genotypes was performed among 98 patients, including 52 patients with infectious mononucleosis (IM) (53%) and 46 with chronic VEB infection (CVEB) (47%). Epstein-Barr virus DNA in serum was determined by polymerase chain reaction (PCR). Typing of the virus was carried out using a restriction analysis. Results. The study found that typing of VEB-1 among patients with IM was positive in 63,5% (33 patients), while the incidence of VEB-2 was significantly lower and was 9,6% (5 patients). Among the individuals with CVEB, the frequency of genotype verification was significantly lower. Thus, the frequency of the VEB-1 type was 36,7% (16 patients), VEB-2 was detected in 4,5% (2 patients), and the mixt form of VEB1 + VEB-2 was detected in 4,5% (2 patients). At that, 40 patients did not succeed in establishing the genotype of the virus, which is probably due to low replicative VEB activity in chronic forms of the disease, since its maximum concentration persists in the saliva and lymphoid organs. Conclusions. The results of the genotyping of VEB DNA indicate the prevalence of VEB-1 genotype in VEBpositive patients, with a much lower frequency of the VEB-2 genotype being verified and only 4,5% of the cases identified the WEB-1 + VEB-2 associations in patients with CVEB.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherУкраїнська медична стоматологічна академіяuk_UA
dc.subjectвірус Епштейна-Баррuk_UA
dc.subjectінфекційний мононкулеозuk_UA
dc.subjectхронічна ВЕБ-інфекціяuk_UA
dc.subjectгенотипиuk_UA
dc.subjectвирус Эпштейна-Баррuk_UA
dc.subjectинфекционный мононкулеозuk_UA
dc.subjectхроническая ВЭБ-инфекцияuk_UA
dc.subjectгенотипыuk_UA
dc.subjectEpstein-Barr virusuk_UA
dc.subjectinfectious mononucleosisuk_UA
dc.subjectchronic VEB infectionuk_UA
dc.subjectgenotypesuk_UA
dc.titleВивчення генотипів вірусу Епштейна-Барр у пацієнтів з різними формами інфекціїuk_UA
dc.title.alternativeИзучение генотипов вируса Эпштейна-Барр у пациентов с различными формами инфекцииuk_UA
dc.title.alternativeResearch of genotypes of virus Epstein-Barr in patients with different forms of infectionuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Вісник проблем біології і медицини, Випуск 4, Том 2 (140)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Research_of_genotypes.pdf1,95 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.