Аутоімунні маркери при коровій інфекції різного ступіня тяжкості

Abstract

Кір – гостре вірусне інфекційне захворювання, що викликається РНК-вмісним вірусом з роду Morbilliviridae, та характеризується поєднанням катаральної симптоматики, загальноїнтоксикаційного синдрому та специфічної екзантеми. Передача вірусу від людини до людини здійснюється повітряно-крапельним шляхом під час кашлю, чханні та видиханні повітря при розмові. Відомо, що кір характеризується довготривалою імуносупресією, яка зберігається тривалий час після клініч- ного одужання пацієнта та нормалізації показників крові, що може призвести до загострення різноманітних хронічних та аутоімунних захворювань. Приймаючи до уваги порушення цитокінової та імунологічної реактивності, що спостерігались у дорослих пацієнтів з коровою інфекцією, порушення динаміки приросту інтерферонів та імуносупресію, викликану дією самого вірусу, а також відсутність досліджень рівнів аутоантитіл у пацієнтів з кором різного ступеня тяжкості, уявлялось цікавим дослідження аутоімунних маркерів, що може бути використане для прогнозування та попередження розвитку та активізації аутоімунних реакцій. Мета дослідження: визначити участь аутоімунних реакцій в імунопатогенезі корової інфекції у осіб з перебігом різного ступеня тяжкості. Матеріали і методи: У дослідження було включено 65 пацієнтів з діагнозом «кір», що знаходились на лікуванні з 2017 по 2019 роки. В залежності від ступеню тяжкості захворювання та наявності ускладнень пацієнти, залучені у дослідження, були розподілені на 4 групи. Контрольну групу склали 20 добровільних донорів, що на момент відбору зразків крові не мали клінічних ознак кору, не контактували із хворими на кір та не мали критеріїв виключення. Всім пацієнтам, включеним у дослідження, на 1й та 10й день перебування у стаціонарі проводилося визначення в сироватці крові рівнів антитіл до фосфоліпідів клітинних мембран, IgG до мікросом печінки та нирок (anti-LKM-1) та IgG до нативної ДНК (ADNA 2). Визначення вказаних показників проводилось методом твердофазного імуноферментного аналізу (тІФА) з використанням тест-систем фірм ТОВ НПЛ «Гранум» (Україна), EUROIMMUNE (Німеччина) та BioRad (США). Статистична обробка отриманих результатів проводилась за допомогою програмного забезпечення Statistica 6.0. При інтерпретації значущості різниці результатів використовували критерій Стьюдента, критичною величиною рівня значущості вважали р˂0,05. Результати та обговорення. Встановлено, що у день надходження до стаціонару спостерігалось підвищення рівня аутоантитіл до нативної ДНК, мікросом печінки та нирок, а також фосфоліпідів клітинних мембран у всіх груп пацієнтів. В динаміці (на 10й день перебування у стаціонарі) у пацієнтів 1-4 груп було визначено зниження рівня усіх видів аутоантитіл, при чому у пацієнтів, що мали тяжкий перебіг захворювання з розвитком ускладнень, показник їх залишався вищим, ніж у осіб контрольної групи. Отримані дані свідчать, що при розвитку корової інфекції на тлі активізації загального та специфічного імунітету спостерігається активізація аутоімунних реакцій, що згасають по мірі затухання інфекційного процесу. Аутоімунні реакції за сприятливого перебігу корової інфекції, скоріш за все, мають не агресивний, а захисний характер, та спрямовані на елімінацію інфікованих та пошкоджених клітин. Висновки. У пацієнтів з кором різного ступеня тяжкості відбувається підвищення рівня аутоантитіл до нативної ДНК, мікросом печінки та нирок, а також фосфоліпідів клітинних мембран. Встановлено, що рівні аутоантитіл не виходили за рам- ки референтних значень, проте при тяжкому перебігу захворювання пограничні значення аутоантитіл реєструються у значної кількості пацієнтів. Дослідження рівнів аутоантитіл може бути рекомендовано за умови тяжкого перебігу кору як з розвитком ускладнень, так і без них, для прогнозування та попередження розвитку аутоімунної патології.

Корь – острое вирусное инфекционное заболевание, вызываемое РНК-содержащим вирусом из рода Morbilliviridae, которое характеризуется развитием катарального синдрома, синдрома общей интоксикации и специфической экзантемы. Передача вируса от человека к человеку осуществляется воздушно-капельным путем при кашле, чихании и выдыхании воздуха при разговоре. Показано, что корь характеризуется иммуносупрессией, которая сохраняется длительное время после клинического выздоровления пациента и нормализации показателей крови, что может привести к обострению различных хронических и аутоиммунных заболеваний. Принимая во внимание нарушение цитокиновой и иммунологической реактивности, которые наблюдались у взрослых пациентов с коревой инфекцией, нарушение динамики прироста интерферонов и иммуносупрессию, вызванную действием самого вируса, а также отсутствие исследований уровней аутоантител у пациентов с коревой инфекцией различной степени тяжести, представлялось интересным исследование аутоиммунных маркеров, которое может быть использовано для прогнозирования и предупреждения развития и активизации аутоиммунных реакций. Цель исследования: определить участие аутоиммунных реакций в иммунопатогенезе коревой инфекции у лиц с заболеванием различной степени тяжести. Материалы и методы: В исследование было включено 65 пациентов с диагнозом «корь», которые находились на лечении в период с 2017 по 2019 годы. В зависимости от степени тяжести заболевания и наличия осложнений пациенты, ключенные в исследование, были распределены на 4 группы. Контрольную группу составили 20 добровольных доноров, которые на момент отбора образцов крови не имели клинических признаков кори, не контактировали с больными корью и не имели критериев исключения. Всем пациентам, включенным в исследование, на 1й и 10й день пребывания в стационаре проводилось определение в сыворотке крови уровней антител к фосфолипидам клеточных мембран, IgG к микросомам печени и почек (anti-LKM-1) и IgG к нативной ДНК (ADNA 2). Определение указанных показателей проводилось методом твердофазного иммуноферментного анализа (тИФА) с использованием тест систем фирм ООО НПЛ «Гранум» (Украина), EUROIMMUNE (Германия) и BioRad (США). Статистическая обработка полученных результатов проводилась с помощью программного обеспечения Statistica 6.0. При интерпретации значимости разности результатов использовали критерий Стьюдента, критической величиной уровня значимости считали р˂0,05. Результаты и обсуждения. Установлено, что в день поступления в стационар наблюдалось повышение уровня аутоантител к нативной ДНК, микросомам печени и почек, а также фосфолипидам клеточных мембран у всех групп пациентов. В динамике (на 10й день пребывания в стационаре) у пациентов 1-4 групп определялось снижение уровня всех видов аутоантител; при этом у пациентов, у которых наблюдалось тяжелое течение заболевания и развитие осложнений, показатель исследуемых показателей оставался выше, чем у лиц контрольной группы. Полученные данные свидетельствуют о том, что при развитии коревой инфекции на фоне активизации общего и специфического иммунитета наблюдается активизация аутоиммунных реакций, активность которых угасает по мере затухания инфекционного процесса. Аутоиммунные реакции при благоприятном течении коревой инфекции, скорее всего, имеют не агрессивный, а защитный характер, и направлены на элиминацию инфицированных и поврежденных клеток. Выводы. У пациентов с корью различной степени тяжести происходит повышение уровня аутоантител к нативной ДНК, микросомам печени и почек, а также фосфолипидным антителам. Установлено, что уровни аутоантител не выходили за рамки референтных значений, однако при тяжелом течении заболевания пограничные значения аутоантител регистрируются у значительного числа пациентов. Исследование уровней аутоантител может быть рекомендовано при условии тяжелого течения коревой инфекции как с развитием осложнений, так и без них, для прогнозирования и предупреждения развития аутоиммунной патологии.

Measles is an acute viral infectious disease caused by an RNA-containing virus of Morbilliviridae genus. This infectious disease is characterized by the development of catarrhal syndrome, general intoxication syndrome and specific exanthema. The virus is transmitted from person to person by airborne mechanism, when coughing, sneezing and exhaling air droplets during conversation. It is shown that measles is characterized by long-term immunosuppression, which persists for a long period after the patient's clinical recovery and normalization of blood parameters that can lead to an exacerbation of various chronic and autoimmune diseases. Taking into account the impairment of cytokine and immunological reactivity observed in adult patients with measles infection, violations of the dynamics of interferon levels elevation and immunosuppression caused by the virus itself, as well as the lack of studies on autoantibody levels in patients with measles of varying severity, investigating autoimmune markers is of great relevance as can be used to predict and prevent the development and activation of autoimmune responses. The purpose of the study is to determine the involvement of autoimmune reactions in the immunopathogenesis of measles infection in individuals with various degrees of severity of the disease. The study included 65 patients with a diagnosis of measles who were treated at the Kharkiv region clinical infectious hospital in the period for 2017 – 2019. Depending on the severity of the disease and the presence of complications the patients included in the study were divided into 4 groups. The control group consisted of 20 voluntary donors who at the time of blood sampling had no clinical signs of measles, had no contact with infected patients, and had no exclusion criteria. All patients included in the study were tested for serum levels of antibodies to cell membrane phospholipids, IgG to liver and kidney microsomes (anti-LKM-1), and IgG to native DNA (ADNA 2) on the 1st and 10th day of hospital stay. These indicators were assessed by the method of solid-phase enzyme immunoassay (ELISA) using test systems manufactured by “Granum” LLC (Ukraine), EUROIMMUNE (Germany) and Bio- Rad (USA). Statistical processing of the obtained results was carried out using the Statistica 6.0 software. When interpreting the significance of the difference in results, the Student's criterion was used; the critical value of the significance level was considered to be p ˂ 0.05. Results and discussion. It was found that on the day of admission to the hospital there was an increase in the level of autoantibodies to native DNA, liver and kidney microsomes, as well as cell membrane phospholipids in all groups of patients. In dynamics (on the 10th day of hospital stay), the patients of groups 1-4 demonstrated a decrease in the level of all types of autoantibodies; in the patients who had a severe course of the disease and developed complications development, the levels was higher than in the control group. The obtained data indicate that with the development of measles infection against the background of activation of general and specific immune response, there is an activation of autoimmune reactions, whose activity fades as the infectious process goes away. Autoimmune reactions under a favourable clinical course of measles infection, most likely, are not aggressive but protective by their nature and are aimed at eliminating infected and damaged cells. Patients with measles of varying severity have increased levels of autoantibodies to native DNA, liver and kidney microsomes, as well as cell membrane phospholipids. It has been found out that the levels of autoantibodies do not go beyond the reference values, but in severe disease, borderline values of autoantibodies are recorded in a significant number of patients. The study of autoantibody levels can be recommended in cases of severe measles infection, both with and without complications, to predict and prevent the development of autoimmune pathology.