Динаміка рівню малонового діальдегіду при експериментальній діабетичній ретинопатії та способах її корекції

Abstract

Цукровий діабет на сьогоднішній день вважається неінфекційною епідемією. При цьому основною причиною розвитку сліпоти у розвинених країнах вважаються патологічні зміни у судинах при за- хворюванні очей, у першу чергу це спостерігається при діабетичних ретинопатіях. Мета дослі- дження: аналіз змін вторинних продуктів перекисного окислення ліпідів при експериментальній діа- бетичній ретинопатії та при різних способах її корекції. Дослідження проводилося на білих щурах лінії Вістар масою 180-200 г. Відповідно до задач тварини були розподілені на 7 груп. Цукровий діа- бет 2-го типу та діабетичну ретинопатію моделювали за допомогою інтраперитонеального вве- дення стрептозотоцину (Sigma, США) розчиненому в 0.1 М цитратному буфері з рН 4,5. Дозу стрептозотоцину 55 мг/кг маси тварини розділили на два введення. Введенню стрептозотоцину передувала високожирова дієта протягом 28-и діб. Коригуючі засоби, використані у дослідженні: метформін, афліберцепт, L-карнітін, бромфенак, L-аргінін та цитиколін. Одержані результати свідчать про підвищення вмісту перекисного окислення ліпідів, починаючи із 30-ї та з подальшим прогресуванням на 60-у та 180-у доби експериментальної діабетичної ретинопатії, підтверджен- ням якого є збільшення рівня малонового діальдегіду у 2-ї групі, максимум якого спостерігається на 3-му етапі. Корекція гіпоглікемічними засобами у 3-й групі мала позитивний ефект, але не була спроможна знизити рівень вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів, тому виникла необ- хідність у застосуванні додаткових засобів. Застосування афліберцепту та донатора оксиду азо- ту у 4-й групі для корекції розвитку діабетичної ретинопатії суттєво пригнічувала окислювальний стрес, максимум якого припадав на 180-у добу експерименту, проте не досягав контрольних пока- зників. Доведено, що поєднане введення бромфенаку та афліберцепту у 5-й групі значно знижувала кількість вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів, але не так суттєво, як у 4-й групі. Доведено, що введення афліберцепту, L-карнітіну та бромфенаку тваринам 6-ї групи знижувало вміст вторинних продуктів ПОЛ вже на 30-у і було продовжено на 60-у а 180-у добу дослідження, проте теж не досягало контрольних показників. Максимально ефективною корекцією виявилось поєднання метформіну, афліберцепту, L-аргініну та цитиколіну щурам 7-ї групи, про що свідчить нормалізація рівню малонового діальдегіду на 30-у та 60-у добу експерименту, а на 180-у було зафі- ксовано зниження вмісту маркера до контрольних показників.

Сахарный диабет на сегодняшний день считается неинфекционной эпидемией. При этом основной причиной развития слепоты в развитых странах считаются патологические изменения в сосудах при заболевании глаз, в первую очередь это наблюдается при диабетической ретинопатии. Цель исследования: анализ изменений вторичных продуктов перекисного окисления липидов при эксперимент льной диабетической ретинопатии и при различных способах ее коррекции. Исследование проводилось на белых крысах линии Вистар массой 180-200 г. В соответствии с задачами животные были разделены на 7 групп. Сахарный диабет 2-го типа и диабетическую ретинопатию моделировали с помощью интраперитонеального введения стрептозотоцина (Sigma, США) растворенного в 0.1 М цитратном буфере с рН 4,5. Дозу стрептозотоцина 55 мг/кг массы животного разделили на два введения. Введению стрептозотоцина предшествовала высокожировая диета в течение 28-и дней. Корректирующие средства, использованные в исследовании: метформин, афлиберцепт, L-карнитин, бромфенак, L-аргинин и цитиколин. Полученные результаты свидетельствуют о повышении перекисного окисления липидов, начиная с 30-х суток, и с последующим прогрессированием на шестидесятый и сто восьмидесятый день экспериментальной диабетической ретинопатии, подтверждением которого является повышение уровня малонового диальдегида во 2-й группе, максимум которого наблюдается на 3-м этапе. Коррекция гипогликемическими средствами в 3-й группе имела положительный эффект, но не была способна снизить уровень вторичных продуктов перекисного окисления липидов, поэтому возникла необходимость в применении дополнительных средств. Применение афлиберцепта и донатора оксида азота в 4-й группе для коррекции развития диабетической ретинопатии существенно угнетала окислительный стресс, максимум которого приходился на сто восьмидесятые сутки эксперимента, однако не достигал контрольных показателей. Доказано, что сочетанное введение бромфенака и афлиберцепта в 5-й группе значительно снижала количество вторичных продуктов ПОЛ, но не так существенно, как в 4-й группе. Доказано, что введение афлиберцепта, L-карнитина и бромфенака животным 6-й группы снижало содержание вторичных продуктов перекисного окисления липидов уже на тридцатые, и продолжилось на шестидесятые и на сто восьмидесятые сутки исследования, однако также не достигало контрольных показателей. Максимально эффективной коррекцией оказалось сочетание метформина, афлиберцепта, L-аргинина и цитиколина крысам 7-й группы, о чем свидетельствует нормализация уровня малонового диальдегида на тридцатые и шестидесятые сутки эксперимента, а на сто восьмидесятые было зафиксировано снижение содержания маркера к контрольным показателям.

Diabetes is currently considered a non-infectious epidemic. At the same time the main reason for the development of blindness in developed countries are pathological changes in blood vessels in eye diseases, primarily in diabetic retinopathy. The purpose of the study: analysis of changes in secondary products of lipid peroxidation in experimental diabetic retinopathy and in different ways of its correction. The study was performed on white Wistar rats weighing 180-200 g. According to the tasks, the animals were divided into 7 groups. Type 2 diabetes mellitus and diabetic retinopathy were simulated by intraperitoneal administration of streptozotocin (Sigma, USA) dissolved in 0.1 M citrate buffer with a pH of 4.5. The dose of streptozotocin 55 mg / kg body weight was divided into two injections. The introduction of streptozotocin was preceded by a high-fat diet for 28 days. Corrective agents used in the study: metformin, aflibercept, L-carnitine, bromfenac, L-arginine and citicoline. The results obtained indicate an increase in the activity of lipid peroxidation, starting from the 30th and with subsequent progression to the sixtieth and one hundred and eightieth days of experimental diabetic retinopathy. This is confirmed by the increase in the level of malondialdehyde in the 2nd group, the maximum of which is observed at the third stage. Correction with hypoglycemic agents in the 3rd group had a positive effect, but was not able to reduce the level of secondary products of lipid peroxidation, so it became necessary to use additional agents. The use of aflibercept and a nitric oxide donor in the 4th group to correct the development of diabetic retinopathy significantly inhibited oxidative stress, the maximum of which occurred on the one hundred and eightieth day of the experiment, but did not reach the control values. It was proved that the combined administration of bromfenac and aflibercept in the 5th group significantly reduced the amount of LPO secondary products, but not as significantly as in the 4th group. It was proved that the administration of aflibercept, L-carnitine and bromfenac to animals of the 6th group reduced the content of LPO secondary products already on the 30th day and was prolonged on the 60th and 180th days of the study, but did not reach the control values either. The most effective correction was the combination of metformin, aflibercept, L-arginine and citicoline in rats of the 7th group, as evidenced by the normalization of the level of malondialdehyde on the thirtieth and sixtieth days of the experiment, and on the one hundred and eightieth a decrease in the content of the marker to the control values was recorded.