Можливості мініінвазивної ендоринохірургії з врахуванням фактичних меж поля обзору сучасних ендоскопів

Abstract

Одним із визначальних факторів в досягненні мініінвазивності в ринохірургії є застосування оптимальних ощадливих хірургічних доступів, вибір яких на даний час в значній мірі залежить від візуалізаційних можливостей ендоскопічної техніки, зокрема характеристик кутового бачення ендоскопів. Це особливо важливо при плануванні і виконанні ендоназальних втручань на передніх відділах верхньощелепного синусу. Достатньо великий кут огляду дозволяє розширити можливості використання того чи іншого малоінвазивного доступу, зменшити необхідність заміни ендоскопів з різними кутами в ході втручання та підвищити якість його виконання. Метою дослідження було поліпшити методику вибору хірургічного доступу до верхньощелепного синусу з врахуванням оптичної осі та фактичної величини поля обзору ендоскопа. Для досягнення поставленої мети нами було виконано моделювання процесу вибору оптимального варіанту доступу до верхньощелепного синусу на основі власної методики прогнозування візуалізації ділянок просвіту синусу. Для визначення фактичного кута огляду ендоскопа нами здійснено порівняння застосування стандартної методики та запропонованого нами пристрою. Обстежено по 3 ендоскопа з оптичною віссю 70°, дослідження виконувались трикратно. Результати досліджень. Встановлено, що результати визначення меж поля огляду запропонованою нами методикою та за методикою Wang Q. et al. (2017) достовірно не відрізняються, що свідчить про порівнювану точність обох методик. При заявлених однакових характеристиках всіх трьох ендоскопів, визначена нами величина поля огляду досить суттєво відрізняються, (макисимально на 8,7°). Причому величина кута огляду у всіх зразках ендоскопів, що тестувались, була більшою, ніж передбачена виробником для стандартних ендоскопів (60°). Середня тривалість вимірювання величини поля огляду ендоскопа запропонованим нами способом, згідно даних хронометражу, склала 25,3±3,2 с, що достовірно швидше, ніж за методикою Wang Q. et al. (2017) - 83,7±2,0 с (P≤0,05). Також слід відмітити більшу зручність виконання дослідження за запропонованою методикою. Висновки. При оцінці можливості візуалізації ділянок верхньощелепного синуса необхідно враховувати не лише анатомічні особливості пацієнта, а також і фактичні оптичні характеристики ендоскопів. Запропонований пристрій для визначення меж поля огляду ендоскопів простий у виготовленні, потребує менше часу для дослідження і дозволяє ефективно і швидше визначити фактичні кути огляду ендоскопа. Фактичні оптичні характеристики ендоскопів можуть відрізнятись від нормативних.

Одним из определяющих факторов в достижении миниинвазивности в ринохирургии является применение оптимальных хирургических доступов, выбор которых в настоящее время в значительной степени зависит от визуализационных возможностей эндоскопической техники, в частности характеристик углового обзора эндоскопов. Это особенно важно при планировании и выполнении эндоназальных вмешательств на передних отделах верхнечелюстного синуса. Достаточно большой угол обзора позволяет расширить возможности использования того или иного малоинвазивного доступа, уменьшить необходимость замены эндоскопов с различными углами в ходе вмешательства и повысить качество его выполнения. Целью исследования было улучшить методику выбора хирургического доступа к верхнечелюстному синусу с учетом оптической оси и фактической величины поля обзора эндоскопа. Материалы и методы. Было выполнено моделирование процесса выбора оптимального варианта доступа к верхнечелюстному синусу на основе собственной методики прогнозирования визуа- лизации участков просвета синуса. Для определения фактического угла обзора эндоскопа нами про- ведено сравнение применения стандартной методики и предложенного нами устройства. Обследова- но по 3 эндоскопа с оптической осью 70 °, исследования выполнялись трехкратно. Результаты иссле- дования. Установлено, что результаты определения границ поля обзора по предложенной нами ме- тодике и по методике Wang Q. et al. (2017) достоверно не отличаются, что свидетельствует о сопос- тавимой точности обеих методик. При заявленных одинаковых характеристиках всех трех эндоскопов определенная нами величина поля обзора достаточно существенно отличаются, максимально на 8,7°. Причем величина угла обзора во всех образцах эндоскопов тестировались, была больше, чем предусмотрено производителем для стандартных эндоскопов (60°). Средняя продолжительность из- мерения величины поля обзора эндоскопа предложенным нами способом, по данным хронометража, составила 25,3 ± 3,2 с, что достоверно быстрее, чем по методике Wang Q. et al. (2017) - 83,7 ± 2,0 с (P≤0,05). Также следует отметить большее удобство выполнения исследования по предложенной методике. Выводы. При оценке возможности визуализации участков верхнечелюстного синуса необходимо учитывать не только анатомические особенности пациента, а также и фактические оптические характеристики эндоскопов. Предлагаемое устройство для определения границ поля обзора эндоскопов простой в изготовлении, требует меньше времени для исследования и позволяет эффективно и быстрее определить фактические углы обзора эндоскопа. Фактические оптические характеристики эндоскопов могут отличаться от нормативных.

One of the predetermining factors to perform minimally invasive rhinosurgery successfully is the searching for optimal surgical access areas, the choice of which at present mostly depends on the visualization capabilities of endoscopic devices. The angular vision is one of the important factors for planning and performing endonasal interventions on the anterior maxillary sinus. A large viewing angle allows surgeons to expand the potentials of minimally invasive access, reduce the need to replace endoscopes with different angles during the intervention and improve the quality of the surgical procedure. The purpose of this study was to improve the method for selecting surgical access to the maxillary sinus, taking into the optical axis and the actual size of the field of view provided by the endoscope. The simulation of the process of selecting the optimal option for access to the maxillary sinus on the basis of our own method of predicting the visualization of the lumen in the sinus was performed. To determine the actual viewing angle of the endoscope, we compared the application of the standard methodology and the approach we elaborated. 3 endoscopes with a 70° optical axis orientation were examined; the studies were performed three times. We found that the results of determining the boundaries of the field of view according to our technique and to the method of Wang Q. et al. (2017) did not differ significantly, that indicates the comparable accuracy of both methods. With the declared identical characteristics of all three endoscopes, we revealed the magnitude of the field of view differed quite significantly (by a maximum of 8.7°). Moreover, the value of the viewing angle in all samples of endoscopes tested was greater than that provided by the manufacturer for standard endoscopes (60 °). The average duration of measuring the magnitude of the field of view of the endoscope by the method we proposed took 25.3 ± 3.2 s that was significantly faster than by the method of Wang Q. et al. (2017), 83.7 ± 2.0 s P≤0.05). We should also stress on the greater convenience of carrying out examinations according to our method. When assessing the potential of the maxillary sinus visualization, it is necessary to take into account not only the individual anatomical features of a patient, but also the actual optical characteristics of endoscopes. The device we designed for determining the boundaries of the field of view of endoscopes is easy to manufacture, requires less time for testing and enables to determine the actual viewing angles of the endoscope quicker and more effectively. Actual optical characteristics of endoscopes may differ from the standards.