Епонімічні терміни в морфології структур голови та шиї людини

Abstract

Вступ. У морфологічних науках (анатомія людини, клінічна, топографічна та патологічна анатомія, гістологія, ембріологія, цитологія тощо) епоніми вживають давно й постійно. Фахівці застосовують терміни-епоніми, що сприяє їхньому професійному становленню, підвищує інтелектуальний рівень медика, адже в епонімі – частина історії, культури, яка творилася, починаючи від найдавніших часів великими сподвижниками медичної галузі знань до сьогодення важливим є дослідження епонімів у медичній галузі знань. Мета. В стислій формі пояснити походження епонімом при вивченні м’язово-фасціальних структур голови та шиї людини, дати уявлення про вчених, чиїми іменами названі ті чи інші терміни шляхом бібліографічного аналізу літератури. Матеріали і методи. У роботі використані загальнофілософські та загальнонаукові методи дослідження, а саме: діалектичний, історично-хронологічний, бібліографічно-описовий, аналітичний тощо. Результати та висновки. Дослідження термінів-епонімів дозволяє зберегти для науки імена не тільки тих вчених, які ще залишаються в пам'яті вдячних нащадків, а й тих, які внесли вклад в науку, а потім були незаслужено забуті. Епоніми дають змогу орієнтуватися в історії медичної науки, особливо – періоду відкриттів та детальних досліджень анатомічних структур. З одного боку, епонімом надають певний національний колорит предмету, з іншого – проводять важливий і потрібний екскурс в історію медицини, також – незвичайні і нестандартні епонімом можуть полегшити запам'ятовування предмета.

Вступление. В морфологических науках (анатомия человека, клиническая, топографическая и па тологическая анатомия, гистология, эмбриология, цитология и т.д.) эпонимы употребляют давно и по стоянно. Специалисты применяют термины-эпонимы, что способствует их профессиональному ста новлению, повышает интеллектуальный уровень медика, ведь в эпониме – часть истории, культуры, которая создавалась, начиная от древнейших времен большими сподвижниками медицинской отрас ли знаний к настоящему. Важным является исследование эпонимов в медицинской отрасли знаний. Цель. В сжатой форме объяснить происхождение эпонимов при изучении мышечно-фасциальных структур головы и шеи человека, дать представление об ученых, чьими именами названы те или иные термины путем библиографического анализа литературы. Материалы и методы. В работе испо льзованы общефилософские и общенаучные методы исследования, а именно: диалектический, исто рико-хронологический, библиографически-описательный, аналитический и др. Результаты и выводы. Исследование терминов эпонимов позволяет сохранить для науки имена не только тех ученых, кото рые еще остаются в памяти благодарных потомков, но и тех, которые внесли вклад в науку, а потом были незаслуженно забыты. Эпонимы позволяют ориентироваться в истории медицинской науки, осо бенно – периода открытий и детальных исследований анатомических структур. С одной стороны, эпо нимом оказывают определенный национальный колорит предмета, с другой – проводят важный и ну жный экскурс в историю медицины, также – необычные и нестандартные эпонимы могут облегчить запоминание предмета.

Introduction. In the morphological sciences (human anatomy, clinical, topographic and pathological anatomy, histology, embryology, cytology, etc.), eponyms have been used for a long time. Experts apply eponymous terms, which contribute to the professional development of healthcare professionals, enrich their intellectual background, because an eponym comprises a piece of history and culture that have been created from the earliest times. Therefore, investigating eponyms in the medicine domain is of great cultural and professional importance. The purpose of this study is to elucidate the origin of eponyms relating to musculo-fascial structures of the human head and neck, and to obtain more information about the scientists whose names were given to certain terms through bibliographic analysis of the literature. Materials and methods. The methodology included general philosophical and general scientific research methods: dialectical, historical-chronological, bibliographic-descriptive, analytical, etc. Results and conclusions. The study of the eponymic terms contribute to the medical science by presenting the names of not only those scientists who are still remaining in the memory of grateful descendants, but also those who contributed to science, and then were undeservedly forgotten. Eponyms allow one to navigate the history of medical science, especially over the period of discoveries and detailed studies of anatomical structures. On the one hand, a certain national flavour of the subject is rendered by the eponym, on the other hand, one can conduct an important and necessary excursion into the history of medicine; also, unusual and non-standard eponyms can facilitate memorization of the subject.