Вплив карантинних обмежень на розвиток професійного вигорання викладачів вищих навчальних закладів України

Abstract

индром «професійного вигорання» найчастіше виникає серед представників професій "групи ризику", тобто тих, хто працює у сфері тісного контакту з людьми та вимушений багато й інтенсивно спілкуватися з іншими. До такої групи належать педагоги (викладачі, вчителі, вихователі, психологи), працівники медичної сфери, торгівлі. Перевтома, слабкість, відсутність інтересу до своєї діяльності на тлі хронічного стресу, добре відомі багатьом, насамперед, трудоголікам, які прагнуть встигнути якомога більше, а як наслідок - отримують емоційне вигорання. З початком пандемії Covid-19 вигорання набуло іншої форми, в знаки даються ізоляція, страхи за життя і здоров’я рідних, віддаленість від робочих місць і улюбленого колективу. Дистанційний режим навчання створив нові виклики для викладачів та студентів вишів. Навчання до карантину і так було складним, враховуючи значні навантаження, великі об’єми навчальної програми, постійні нестачі вільного часу. Працюючи в такому ритмі важко зберегти своє психологічне здоров’я та запобігти емоційному вигоранню. Професійна діяльність викладача вишу характеризується підвищеною відповідальністю, широким колом обов’язків та необхідністю постійного професійного удосконалення. Крім навчального процесу, на викладача покладено виконання методичної, організаційної, виховної та наукової роботи. Вплив на організм педагога стресогенів, сприяє виникненню в нього синдрому «професійного вигорання». «Карантинні» фактори впливу на розвиток професійного вигорання, поділяють на дві групи: організаційно-психологічні - фактори пов’язані з новою особливою організацією роботи в умовах карантину; психологічні - фактори, пов’язані з новими психологічними особливостями професійної діяльності та власними суб’єктними особливостями. Для запобігання розвитку професійного вигорання психологи рекомендують: турбуватися про себе; не забувати про відпочинок; реалістично оцінювати свої можkивості та, відповідно, планувати роботу та час; не брати на себе зайвих зобов’язань; не вимагати від себе зайвого; робота повина приносити радість.

Синдром «профессионального выгорания» чаще всего возникает среди представителей профессий "группы риска", то есть тех, кто работает в сфере тесного контакта с людьми и вынужден много и интенсивно общаться с другими. К такой группе относятся педагоги (преподаватели, учителя, воспитатели, психологи), работники медицинской сферы, торговли. Переутомление, слабость, отсутствие интереса к своей деятельности на фоне хронического стресса, хорошо известны многим, прежде всего, трудоголикам, которые стремятся успеть как можно больше, а как следствие - получают эмоциональное выгорание. С началом пандемии Covid-19 выгорание приобрело другую форму, в знаки даются изоляция, страхи за жизнь и здоровье родных, удаленность от рабочих мест и любимого коллектива. Дистанционный режим обучения создал новые вызовы для преподавателей и студентов вузов. Обучение в карантин и так было сложным, учитывая значительные нагрузки, большие объемы учебной программы, постоянные нехватки свободного времени. Работая в таком ритме, трудно сохранить свое психологическое здоровье и предотвратить эмоциональное выгорание. Профессиональная деятельность преподавателя вуза характеризуется повышенной ответственностью, широким кругом обязанностей и необходимостью постоянного профессионального совершенствования. Кроме учебного процесса, на преподавателя возложено выполнение методической, организационной, воспитательной и научной работы. Воздействие на организм педагога стресогенов, способствует возникновению у него синдрома «профессионального выгорания». «Карантинные» факторы влияния на развитие профессионального выгорания, разделяют на две группы: организационно-психологические - факторы связанные с новой особой организацией работы в условиях карантина; психологические - факторы, связанные с новыми психологическими особенностями профессиональной деятельности и собственными субъектными особенностями. Для предотвращения развития профессионального выгорания психологи рекомендуют: заботиться о себе; не забывать об отдыхе; реалистично оценивать свои возможности и, соответственно, планировать работу и время; не брать на себя лишних обязательств; не требовать от себя лишнего; работа должна приносить радость.

Occupational burnout syndrome most often occurs among professionals of the at-risk occupations, i.e. those who work in close contact with people and have to communicate a lot and intensively with others. This group includes educational specialists (teachers, educators, psychologists), medical professionals, and sale representatives. Fatigue, weakness, lack of interest in their activities against the background of chronic stress, is well known to many people, especially workaholics, who strive to do as much as possible, resulting in emotional burnout. With the onset of the Covid-19 pandemic, burnout has taken on a different form due to isolation, fears for the lives and health of family members, and distance from workplaces and wellaccustomed co-workers. Distance learning has created new challenges for teachers and students of HEIs. Study before quarantine was already complicated, given the heavy workload, the large volume of the curriculum, and the constant lack of free time. Working in such rhythm makes it difficult to maintain mental health and prevent emotional burnout. The professional activity of university educators is characterized by increased responsibility, a wide range of commitments and the need for continuous professional development. In addition to the educational process, the teacher is responsible for the implementation of methodological, organizational, educational and research work. The influence of stressors on a teacher’s health contributes to the emergence of the syndrome of occupational burnout. “Quarantine” factors influencing the development of occupational burnout can be assigned into two groups: organizational and psychological factors related to the novel special organization of work in quarantine; psychological factors associated with the new psychological features of the professional activity and their own subjective characteristics. To prevent the development of occupational burnout, psychologists recommend to take care of yourself; do not forget about rest; realistically estimate own capabilities and, accordingly, plan work and time; do not make unnecessary commitments; do not demand too much from yourself; work should bring joy.