Морфофункціональна характеристика великих слинних залоз щурів в нормі та після дії метакрилату

Abstract

Великі слинні залози мають компенсаторно підвищувати секреторну активність для забезпечення адекватного зволоження слизової оболонки порожнини рота. Населення планети все частіше потребує протезування, враховуючи загальну тенденцію до його старіння. Доведено, що при користуванні протезами, часто у хворих виникають скарги на ксеростомію. Не дивлячись на недоліки, метакрилати знайшли своє широке застосування в стоматології, як базис зубних протезів, що зумовлене його високими експлуатаційними показниками. Токсичний ефект може викликати метиловий ефір метакрилової кислоти як складова базису протеза. Багато робіт присвячені вивченню дії мономеру метакрилату на слизову оболонку порожнини рота, але не чисельними є роботи, присвячені стану органів, розташованих за межами ротової порожнини після впливу ефіру метакрилової кислоти. Метою роботи було вивчити морфофункціональні зміни у піднижньощелепних слинних залозах щурів в нормі та після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти. Завдання дослідження: вивчити особливості структурної організації піднижньощелепних слинних залоз щурів в нормі; визначити морфологічні і метричні зміни в кінцевих відділах піднижньощелепних слинних залозах щурів після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти; визначити морфологічні і метричні зміни у протоковій системі піднижньощелепних слинних залозах щурів після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти; встановити морфологічні й метричні зміни в ланках гемомікроциркуляторного русла піднижньощелепних слинних залоз щурів після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти; визначити зміни представництва клітинних елементів місцевого захисного бар’єру в нормі та після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань дослідження використані методи: гістологічний, серійних напівтонких зрізів, електронномікроскопічний, морфометричний, варіаційної статистики . Уперше, за допомогою комплексного морфологічного, гістохімічного і морфометричного дослідження встановлені особливості змін структурних компонентів піднижньощелепних слинних залоз щурів після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти, які проявляються посиленням функціональної активності епітеліоцитів у ранні терміни спостереження, а в пізні – пригніченям секреції. Уже на ранніх термінах експерименту визначаються розлади гемомікроциркуляції, які проявляються звуженням просвітів артеріол, дилятацією та нерівномірним кровонаповненням ємнісної ланки гемомікроциркуляторного русла, запустінням просвітів капілярів. На підставі комплексної морфологічної оцінки сформульовані метричні критерії реактивних змін кінцевих відділів, протокової системи та гемомікроциркуляторного русла часточок піднижньощелепних залоз після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти. Уперше встановлено за результатами власних досліджень структурні ознаки і визначено метричні показники, які є теоретичним підґрунтям та діагностичним критерієм оцінки реактивних змін морфофункціонального стану слинних залоз при дослідженнях з метою поглибленого розуміння відомих в клінічній стоматології захворювань і синдромів, які супроводжуються дисфункцією слинних залоз. Дістала подальшого розвитку проблема вивчення особливостей структурної організації і перебудови місцевого захисного бар’єру великих слинних залоз, який включає периацинарні і перипротокові асоціації лейкоцитів у нормі та під впливом хронічного подразника в порожнині рота, зміни кількісного складу яких відображають ступінь антигенного навантаження і адекватність захисних реакцій. Протягом спостереження встановлено збільшення кількості усіх вивчених клітин, що свідчить про напруженість місцевого імунного барʼєру у відповідь на дію 1 % ефіру метакрилової кислоти. Отримані дані є теоретичною передумовою для розробки діагностичного алгоритму вивчення біоптатів слинних залоз для морфологічної експресдіагностики ступеня адаптаційних і компенсаторних резервів тканин органа при патологічних процесах та дають змогу добору комплексу антиксеростомічної терапії за умови уражень слинних залоз та слизової оболонки порожнини рота. Отримані нові наукові дані щодо особливостей будови часточок піднижньощелепних слинних залоз у нормі та за умов впливу 1 % ефіру метакрилової кислоти сприяють удосконаленню профілактики та прогнозування, а також діагностики змін слизової оболонки порожнини рота під час звикання до протезу та визначенню ефективності консервативних, хірургічних та ортопедичних втручань. У комплексі з клінічними методами ці дані можуть знайти широке застосування при прогнозуванні виникнення патології слизової оболонки порожнини рота за умов наявності у порожнині рота пластинкового знімного протезу, визначенні тенденції клінічного перебігу та прогнозування ускладнень на етапі адаптації до конструкції. Отримані результати визначають важливість вивчення структурного забезпечення адекватного слиноутворення для клінічної практики та обґрунтовують доцільність пошуку нових комплексних медикаментозних методів лікування дисфункції слинних залоз, з огляду на визначені особливості структурних змін окремих елементів структурно-функціональних одиниць великих слинних залоз після дії 1 % ефіру метакрилової кислоти і дозволяють запропонувати нові підходи до патогенетичного лікування дисфункції слинних залоз у клініці. Отримані дані можуть бути використані вченими-морфологами для подальшого вивчення змін структурної організації великих слинних залоз при патологічних станах. Встановлено, що контакт слизової оболонки порожнини рота щурів з 1 % розчином метилового ефіру метакрилової кислоти викликає на 14-ту добу спостереження збільшення в епітеліоцитах кінцевих відділів кількості оптично т світлих секреторних гранул. На 30 добу переважна більшість ядер щільно притиснуті до базальної плазмалеми, міжклітинні щілини розширені. У протоковій системі зміни мають стереотипний характер – посилення секретовиведення на 14 добу і стиснення проток гіпергідратованою аморфною речовиною. У посмугованих протоках на 14 добу локально розширились міжклітинні щілини, що свідчить про посилення юкстацелюлярного транспорту рідини через їх стінку, гранули у гранулярних протоках проявляли поліморфізм і поліхроматофілію. На 30-у добу експерименту базальна плазмолема протокових епітеліоцитів була відшарована від базальної мембрани вакуолеподбними оптично світлими структурами. Доведено, що на 14-ту добу спостереження середні значення висоти епітеліоцитів кінцевих відділів збільшуються на 25,04 %, у протоковій системі – на 12,82-13,02 %, що є компенсаторною реакцією слинних залоз на дію метакрилату та супроводжується посиленням слиновиділення. На 30-у добу висота епітеліоцитів кінцевих відділів достовірно зменшується на 39,54 % порівняно з 14-ю добою; на 24,40 % є достовірно меншою за показники контрольної групи. Середні значення висоти епітеліоцитів вставних проток зменшились на 24,67 % порівняно з 14-ю добою експерименту та на 11,06 % є достовірно менші за значення в контрольній групі. Висота епітеліоцитів посмугованих проток до 30-ї доби була на 13,41 % меншою порівняно з 14-ю добою та на 16,04 % були достовірно меншими за показники контрольної групи. Висота епітеліоцитів гранулярних проток на 30-у добу експерименту на 22,46 % є достовірно меншою за значення попереднього терміну дослідження, і меншою на 17,03 % за результати у контрольній групі тварин. Нанесення 1 % розчину метилового ефіру метакрилової кислоти на 14-ту добу експерименту призводило до зменшення діаметру просвіту артеріол на 20,77 %. На 30-у добу спостерігалась дилятація, яка проявлялась достовірним збільшенням діаметру просвіту, та зменшенням товщини судинної стінки. Нормалізація показників до 30-ї доби не визначалась. Судини обмінної ланки часточок піднижньощелепної слинної залози щурів реагували стійкою дилятацією, що підтверджується збільшенням діаметру просвіту на 29,50 % на 14 добу та на 17,99 % на 30 добу експерименту. Відновлення показників до кінця експерименту не відбувається внаслідок тривалої токсичної дії 1 % ефіру метакрилової кислоти. На дію 1 % розчину метилового ефіру метакрилової кислоти ємнісна ланка реагувала збільшеннямтдіаметру просвіту і на 42,71 % упродовж експерименту із достовірним на 25,86 % зменшенням товщини судинної стінки. Дані зміни зумовлені реакцією на звуження резистивної ланки та, як наслідок, підвищенням гіпергідратації аморфної речовини інтерстицію. Тенденція до відновлення показників не визначалась. Під впливом 1 % ефіру метакрилової кислоти на 14 добу кількість мастоцитів збільшилась у периваскулярній і перипротоковій сполучній тканині, переважна їх більшість знаходилась у стадії накопичення секреторних гранул. На 30 добу спостерігались ознаки їх дегрануляції. Кількість плазмоцитівт збільшилась на 14 добу спостереження у перипротоковому ітерстиції, вони утворювали групи із 6-8 клітин, до 30 доби збільшилась кількість плазмоцитів і в периацинарному інтерстиції, де вони формували ланцюжки з 3-5 клітин, що є морфологічним свідченням їх міграції, як компенсаторно-пристосувальної реакції.