Хламидийная инфекция как вариант скрытой инфекции урогенитального тракта

Abstract

Хламидии — облигатные внутриклеточные организмы, не размножаются вне живой клетки, широко распространены в природе. Для человека и животных особую опасность представляют представители семейства Chlamidiaсеае, что включает в себя 2 рода (Chlamidia и Chlamydophila) и 9 видов хламидий. Одной из самых главных особенностей хламидийной инфекции является ее частный хронический характер, то есть способность к длительной персистенции в организме человека. Хламидии способны создавать атипичные формы, которые могут существовать как внутри, так и вне клетки. При возникновении урогенитального хламидиоза нарушается функциональная активность универсальных систем регуляции гомеостаза (иммунной, фагоцитарной, антиоксидантной, эндрокринной, циклических нуклеотидов, простагландинов, лейкотриенов), в результате чего происходит переход воспалительного процесса в хронический. Хламидофилы способны противодействовать иммунному ответу макроорганизма, в частности подавлять апоптоз и экспрессию антигенов главного комплекса гистосовместимости в пораженных клетках. Для диагностики хламидиоза используют различные методы, такие как экспресс-методы, культуральный, серологический, молекулярно-генетический. Золотым стандартом диагностики хламидийной инфекции является метод выделения возбудителя в перевиваемых клеточных линиях. Современное лечение хламидиоза предусматривает использование антибактериальных препаратов, иммуномодуляторов, а также физиотерапевтических методов;Хламідії — облігатні внутрішньоклітинні організми, не розмножуються поза живої клітини, значно поширені в природі. Для людини і тварин особливу небезпеку представляють представники сімейства Chlamidiaсеае, що включає 2 роди (Chlamidia і Chlamydophila) і 9 видів хламідій. Однією з найголовніших особливостей хламідійної інфекції є її приватний хронічний характер, тобто здатність до тривалої персистенції в організмі людини. Хламідії здатні створювати атипові форми, що можуть існувати як усередині, так і поза клітини. При виникненні урогенітального хламідіозу порушується функціональна активність універсальних систем регуляції гомеостазу (імунної, фагоцитарної, антиоксидантної, ендокринної, циклічних нуклеотидів, простагландинів, лейкотрієнів), у результаті чого відбувається перехід запального процесу в хронічний. Хламідофіли здатні протидіяти имунній відповіді макроорганізму, зокрема пригнічувати апоптоз і експресію антигенів головного комплексу гістосумісності в уражених клітинах. Для діагностики хламідіозу використовують різні методи, такі як експрес-методи, культуральний, серологічний, молекулярно-генетичний. Золотим стандартом діагностики хламідійної інфекції є метод виділення збудника в перещеплюваних клітинних лініях. Сучасне лікування хламідіозу передбачає використання антибактеріальних препаратів, імуномодуляторів, а також фізіотерапевтичних методів;Chlamydiae — obligate intracellular organisms, they do not breed outside a living cell, and are widely distributed in nature. For humans and animals in particular danger is represented by the family of Chlamidiaсеае, including 2 geni (Chlamydia and Chlamydophila) and 9 species of Chlamydia. One of the main features of chlamydiosis is its frequent chronic character, that is, the ability of long-term persistence in human organism. Chlamydiae can create atypical forms which can exist both inside and outside the cell. In case of urogenital chlamydiosis there is disorder of functional activity of universal systems of homeostasis regulation (immune, phagocytic, antioxidant, endocrine, cyclic nucleotides, prostaglandins, leukotrienes), this results in the transfer of inflammatory process into the chronic one. Chlamydophila are able to suppress immune response of macroorganisms, in particularly to inhibit apoptosis and expression of antigens of the main histocompatibility complex in infected cells. To diagnose chlamydiosis, we use different methods, such as express method, cultural, serological, molecular genetic. The gold standard in detecting chlamydiosis is the method of isolation the infectious agent in finite cell lines. Modern therapy of chlamydiosis involves the use of antibacterial drugs, immunomodulators, as well as physiotherapeutic methods.