Анатомія судин великого чепця людей другого зрілого віку в нормі

Abstract

Методами анатомічного препарування та морфометрії досліджена варіабельність топографії артерій і вен великих чепців від 20 трупів людей другого зрілого віку. Великий чепець кровопостачається правою і лівою шлунково-чепцевими артеріями. Ці артерії утворюють верхню артеріальну дугу в 80%, у 15% не з’єднуються і в 5% анастомозують через праву і ліву латеральні гілки, утворюючи середню артеріальну дугу великого чепця. Ліва шлунково-чепцева артерія в 10% розташовується в товщі задньої пластинки великого чепця. Від правої шлунково-чепцевої артерії відходять: центральна, праві медіальна, проміжна і латеральна артерії та в 10% ліва додаткова. Права шлунково-чепцева артерія і вена довші (16,95±5,5 см) у чоловіків, ніж у жінок (15,77±2,9 см). Зовнішній діаметр цих судин у жінок більший (0,24±0,03 см артерій і 0,27±0,03 см вен). Центральна артерія найдовша і найширша із усіх чепцевих гілок. Зона центральної артерії краща для формування трансплантата при чотирикутній і трикутній формах великого чепця. Гілки правої шлунково-чепцевої артерії кровопостачають праву половину великого чепця і доходять до нижнього краю вільної його частини. Ліва половина чепця живиться гілками лівої шлунково-чепцевої артерії, а саме лівими медіальною, проміжною і латеральною артеріями, які не доходять до нижнього краю вільної частини чепця. Верхня ліва ділянка чепця у 10% додатково кровопостачалася селезінково-чепцевою артерією. При такому варіанті наявності судин вона може слугувати джерелом для отримання клаптя. Одна вена супроводжує однойменну артерію. Усі вени чепця мають більший діаметр, ніж артерії. Великі чепці мали в 15% чотирикутну, в 25% трикутну і в 60% неправильну форми з двома і більше лопастями. При однолопастній формі чепця ліва і права половини мають однакове кровопостачання. При дволопастній формі в більш вигідних умовах по кровопостачанню знаходиться права половина, що дозволяє рекомендувати її використання в хірургії при трансплантації.

Методами анатомического препарирования и морфометрии исследована вариабельность топографии артерий и вен большого сальника от 20 трупов людей второго зрелого возраста. Большой сальник кровоснабжается правой и левой желудочно-сальниковой артериями. Эти артерии образуют верхнюю артериальную дугу в 80%, у 15% не соединяются и в 5% анастомозируют через правую и левую латеральные ветви, образуя среднюю артериальную дугу большого сальника. Левая желудочно-сальниковая артерия в 10% располагается в толще задней пластинки большого сальника. От правой желудочно-сальниковой артерии отходят: центральная, правая медиальная, промежуточная и латеральная артерии и в 10% левая дополнительная. Правая желудочно-сальниковая артерия и вена длиннее (16,95 ± 5,5 см) у мужчин чем у женщин (15,77 ± 2,9 см). Внешний диаметр этих сосудов у женщин больше (0,24 ± 0,03 см артерий и 0,27 ± 0,03 см вен). Центральная артерия самая длинная и самая широкая из всех сальниковых ветвей. Зона центральной артерии лучше для формирования трансплантата при четырехугольной и треугольной формах большого сальника. Ветви правой желудочно-сальниковой артерии питают правую половину большого сальника и доходят до нижнего края свободной его части. Левая половина сальника питается ветвями левой желудочно-сальниковой артерии, а именно, левыми медиальной, промежуточной и латеральной артериями, которые не доходят до нижнего края свободной части сальника. Верхний левый участок сальника в 10% дополнительно кровоснабжался селезеночно-сальниковой артерией. При таком варианте наличии сосудов он может служить источником для получения лоскута. Одна вена сопровождает одноименную артерию. Все вены сальника имеют больший диаметр, чем артерии. Большие сальники имели в 15% четырехугольную, в 25% треугольную и в 60% неправильную формы с двумя и более лопастями. При однолопастной форме сальника левая и правая половины имеют одинаковое кровоснабжение. При двухлопастной форме в более выгодных условиях по кровоснабжению находится правая половина, что позволяет рекомендовать ее использование в хирургии при трансплантации.

The variability of artery and vein topography of greater omenta from 20 corpses of middle age adults was investigated by applying the anatomical and morphometric methods. The right and left gastroepiploic arteries supply the greater omentum with blood. In 80% of the cases studied these arteries form the superior arterial arch, in 15% of the cases they are not connected, and in 5% of the cases they form anastomosis through the right and left lateral branches, thus, forming the middle arterial arch of the greater omentum. In 10% of the cases, the left gastroepiploic artery is located in the thick of the posterior plate of the greater omentum. The right gastroepiploic artery branches into central, right medial, intermediate and lateral arteries and in 10% left additional artery. The right gastroepiploic artery and vein are longer in men (16.95 ± 5.5 cm) that in women (15.77 ± 2.9 cm). The outer diameter of these vessels is larger in women: 0.24 ± 0.03 cm of arteries and 0.27 ± 0.03 cm of veins. The central artery is the longest and widest of all omental branches. The area of the central artery is more preferred for flaps in quadrangular and triangular shapes of the greater omentum. The branches of the right gastroepiploic artery supply blood to the right half of the greater omentum and reach the lower edge of its free part. The left half of the greater omentum is supplied by the branches of the left gastroepiploic artery, namely by the left medial, intermediate and lateral arteries, which do not reach the lower edge of the free part of the omentum. In 10% of the cases, the superior left part of the omentum is additionally supplied with blood by the splenic artery. On such case of blood vessels presence, it can serve as a source for obtaining a flap. One vein accompanies the artery of the same name. All the veins of the omentum have a larger diameter than the arteries. In 15% of the cases greater omentum is quadrangular, in 25% of the cases is triangular and in 60% it is of irregular shape with two or more parts. In the one-part omentum, the left and right parts have the same blood supply. At the two-part structure, the right half is in more favourable condition in terms of the blood supply that enables to recommend its usage in transplantation surgery.