Структурні особливості гепатоцитів білих щурів

Abstract

В даний час відомо, що печінка є поліфункціональним органом з надскладною структурною органі- зацією, в якому, більше 80% клітинної популяції складають гепатоцити - органоспецифічні клітини, які беруть участь в поглинанні, синтезі, накопиченні різних речовин, що виділяються згодом в кров або в жовч. Метою дослідження було отримання на світлооптичному рівні сукупності морфологіч- них даних, що характеризують особливості будови гепатоцитів білих щурів. Дослідження виконано на 10 безпородних білих щурах обох статей, масою 204 ± 0,67 г. Всі дослідження були проведені відповідно до норм біоетики та етичних принципів роботи з експериментальними тваринами. З препаратів печінки виготовлялися традиційні парафінові блоки і напівтонкі зрізи, які вивчалися за допомогою світлового мікроскопа. Проведеними дослідженнями встановлено, що в тканині печінки інтактних білих щурів в кількісному відношенні переважають гепатоцити. Розмірні характерис- тики останніх досить варіабельні і коливаються в межах: поперечний розмір 15,38 - 19,41 мкм., по- здовжній 21,98 - 26,46 мкм., а середній показник площі гепатоцитів відповідно 432,50 ± 40,93 мкм2. Середній діаметр ядер склав 7,61 ± 0,25 мкм, площа ядер 45,46 ± 3,06 мкм2. Враховуюче виявлене, середнє-арифметично площа цитоплазми складає 387,03 ± 41,03 мкм2, а ядерно-цитоплазматичне співвідношення гепатоцитів відповідно в середньому становить 0,119 ± 0,01. Переважна кількість гепатоцитів мали одне ядро, відносна кількість таких клітин склала 79,41%. Відповідно 20,59% ге- патоцитів містили два ядра, трьохядерних клітин виявлено не було. Виявлено, що тканина печінки білих щурів контрольної групи представлена переважно гепатоцитами з помірною кількістю рів- номірно розподілених гранул глікогену, що займають переважно проміжні відділи печінкових часто- чок. Дослідженням напівтонких зрізів встановлена поліморфність популяції гепатоцитів, серед яких на підставі тінкторіальних властивостей ядра та цитоплазми можливо виділити чотири типи гепатоцитів, при цьому кількісно переважають гепатоцити з помірною базофілією цитопла- зми та темним ядром. Висловлюється припущення, що на класичних гістологічних препаратах морфологічна картина гепатоцитів обумовлена, в першу чергу, кількістю глікогену в цитоплазмі, а на напівтонких зрізах, вочевидь знаходять відображення й інші функціональні особливості окре- мих печінкових клітин, такі як ступінь продукції жовчі, секреції білків, жирів та інших речовин. Таким чином особливості структурної організації різних типів гепатоцитів необхідно враховувати при диференціальній діагностиці нормального функціонального стану клітин і розвитку в останніх дистрофічних процесів.

At present the liver is known as a polyfunctional organ of a highly complex structure, and more than 80% of the liver cell population is hepatocytes, organ-specific cells involved in the absorption, synthesis and accumulation of various substances subsequently secreted into the blood or bile. The aim of the study is to obtain at the light-optical level a set of morphological data characterizing the structural features of hepatocytes in white rats. The study was carried out on 10 outbred white rats of both sexes weighing 204 ± 0.67 g. All studies were carried out within the bioethical and ethical framework when using experimental animals. Traditional paraffin blocks and semi-thin sections were made from liver preparations and then studied using a light microscope. The studies have demonstrated that in the liver tissue of intact white rats, hepatocytes predominate in quantitative terms. The dimensional characteristics of the latter are quite variable and range within transverse size from 15.38 - 19.41 μm, longitudinal size from 21.98 - 26.46 μm, and the average area of hepatocytes, respectively varies from 432.50 ± 40.93 μm2. The average diameter of the nuclei is 7.61 ± 0.25 μm, and the area of the nucleus is 45.46 ± 3.06 μm2. Considering the findings, the arithmetic mean of the area of the cytoplasm is 387.03 ± 41.03 μm2, and the nuclear – cytoplasmic ratio of hepatocytes, respectively, averages 0.119 ± 0.01. The overwhelming number of hepatocytes has one nucleus, and the relative number of such cells makes up 79.41%. Accordingly, to 20.59% of hepatocytes contain two nuclei; tri-nuclear cells have not been found. The study has revealed that the liver tissue of the white rats of the control group is represented mainly by hepatocytes with the moderate number of evenly distributed glycogen granules, occupying mainly the intermediate parts of the hepatic lobules. The study of semi-thin sections has shown the polymorphism of the of hepatocytes, among which, on the basis of tinctorial properties of the nucleus and cytoplasm, four types can be distinguished, while hepatocytes with moderate basophilia of the cytoplasm and a dark nucleus predominate quantitatively. It is suggested that the morphological picture of hepatocytes on classical histological preparations is primarily due to the amount of glycogen in the cytoplasm, while on semi-thin sections, other functional features of individual liver cells are observed including the intensity of bile production, secretion of proteins, fats and others substances. Thus, the features of the structure of various types of hepatocytes must be considered in the differential diagnosis of the functional state of liver cells.

В настоящее время известно, что печень является полифункциональным органом по сверхсложной структурной организацией, в котором, более 80% клеточной популяции составляют гепатоциты - органоспецифические клетки, которые участвуют в поглощении, синтезе, накоплении различных веществ, выделяемых впоследствии в кровь или в желчь. Целью исследования было получение на светооптическом уровне совокупности морфологических данных, характеризующих особенности строения гепатоцитов белых крыс. Исследование выполнено на 10 беспородных белых крысах обоего пола массой 204 ± 0,67 г. Все исследования были проведены в соответствии с нормами биоэтики и этических принципов работы с экспериментальными животными. Из препаратов печени изготавливались традиционные парафиновые блоки и полутонкой срезы, которые изучались с помощью светового микроскопа. Проведенными исследованиями установлено, что в ткани печени интактных белых крыс в количественном отношении преобладают гепатоциты. Размерные характеристики последних достаточно вариабельны и колеблются в пределах: поперечный размер 15,38 - 19,41 мкм., Продольный 21,98 - 26,46 мкм., А средний показатель площади гепатоцитов соответственно 432,50 ± 40,93 мкм 2. Средний диаметр ядер составил 7,61 ± 0,25 мкм, площадь ядер 45,46 ± 3,06 мкм2. Учитывающий обнаружено, средне-арифметически площадь цитоплазмы составляет 387,03 ± 41,03 мкм2, а ядерно-цитоплазматического соотношения гепатоцитов соответственно в среднем составляет 0,119 ± 0,01. Подавляющее количество гепатоцитов имели одно ядро, относительное количество таких клеток составила 79,41%. Согласно 20,59% гепатоцитов содержали два ядра, трехъядерных клеток обнаружено не было. Выявлено, что ткань печени белых крыс контрольной группы представлена ​​преимущественно гепатоцитами с умеренным количеством равномерно распределенных гранул гликогена, занимающие преимущественно промежуточные отделы печеночных долек. Исследованием полутонких срезов установлена ​​полиморфность популяции гепатоцитов, среди которых на основании тинкториальных свойств ядра и цитоплазмы можно выделить четыре типа гепатоцитов, при этом количественно преобладают гепатоциты с умеренной Базофилия цитоплазмы и темным ядром. Высказывается предположение, что на классических гистологических препаратах морфологическая картина гепатоцитов обусловлена, в первую очередь, количеством гликогена в цитоплазме, а на полутонких срезах, очевидно находят отражение и другие функциональные особенности отдельных печеночных клеток, такие как степень продукции желчи, секреции белков, жиров и других веществ. Таким образом особенности структурной организации различных типов гепатоцитов необходимо учитывать при дифференциальной диагностике нормального функционального состояния клеток и развития в последних дистрофических процессов.