Синдром вегетативної дисфункції як основа розвитку гіпертонічної хвороби та його значення у медико-соціальній експертизі учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддалений післяаварійний період

Abstract

Мета дослідження: оцінити терміни виникнення вегето-судинної дистонії (ВСД) у ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи (ЛНЧК) та визначити роль даної патології як клініко-експертного критерію зв’язку гіпертонічно хвороби (ГХ) з наслідками аварії на ЧАЕС. Об’єкт і методи. В аналіз включили дані 172 УЛЧК, справи яких розглядались Центральною міжвідомчою експертною комісією в термін 2014-2016 рр. з метою встановлення причинного зв’язку ГХ з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників Чорнобильської катастрофи. Результати. 145 УЛЧК був встановлений причинний зв’язок ГХ з наслідками аварії на ЧАЕС (група 1), тоді як у 27 УЛЧК причинний зв’язок ГХ не підтверджено (група 2). Було показано, що в групі з 1 відносний ризик розвитку ВСД протягом перших 5 років після участі в роботах по ліквідації наслідків аварії в 5,1 разів вище, ніж в групі 2. УЛЧК 1 групи достовірно раніше потребували стаціонарного лікування по причині ВСД порівняно з особами, віднесеними до групи 2. За результатами оцінки відносних ризиків встановлено, що за наявності ВСД у групи 1 статистично вище ризик смертності, інвалідності та вірогідності виявлення церебрального атеросклерозу. В той же час, зберігається тенденція до підвищеного ризику інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу/транзиторної ішемічної атаки та дисциркуляторної енцефалопатії. За ризиком виявлення серцевої недостатності не виявлено значимої залежності. Висновки. Таким чином, ВСД та її особливості розвитку можна використовувати як науково-обґрунтований експертний критерій зв’язку ГХ з наслідками аварії на ЧАЕС.

Цель исследования: оценить сроки возникновения вегето-сосудистой дистонии (ВСД) у ликвидаторов последствий Чернобыльской катастрофы (ЛНЧК) и определить роль данной патологии как клинико-экспертного критерия связи гипертонической болезни (ГБ) с последствиями аварии на ЧАЭС. Объект и методы. В анализ включили данные 172 УЛЧК, дела которых рассматривались Центральной межведомственной экспертной комиссией в срок 2014-2016 гг. с целью установления причинной связи ГБ с действием ионизирующего излучения и других вредных факторов Чернобыльской катастрофы. Результаты. 145 УЛЧК была установлена причинная связь ГБ с последствиями аварии на ЧАЭС (группа 1), тогда как у 27 УЛЧК причинная связь ГБ не подтверждена (группа 2). Было показано, что в группе 1 относительный риск развития ВСД в течение первых 5 лет после участия в работах по ликвидации последствий аварии в 5,1 раза выше, чем в группе 2. УЛЧК 1 группы достоверно раньше требовали стационарного лечения по причине ВСД по сравнению с лицами, отнесенными к группе 2. По результатам оценки относительных рисков установлено, что при наличии ВСД в группы 1 был статистически выше риск смертности, инвалидности и вероятности обнаружения церебрального атеросклероза. В то же время сохраняется тенденция к повышенному риску инфаркту миокарда, острого нарушения мозгового кровообращения/транзиторной ишемической атаки и дисциркуляторной энцефалопатии. По риску выявления сердечной недостаточности не выявлено значимой зависимости. Выводы. Таким образом, ВСД и ее особенности развития можно использовать как научно обоснованный экспертный критерий связи ГБ с последствиями аварии на ЧАЭС.

Purpose of the study: to assess the occurrence of vegetative dystonia (VD) in the liquidators of the consequences of the Chernobyl catastrophe (LChC) and determine the role of VD as a clinical and expert communication criterion arterial hypertension (AH) with the consequences of the Chernobyl accident. Object and methods. The analysis included data from 172 LChC, which explored Central Expert Commission in the period 2014-2016 for establishment causative relationship of AH with the effect of ionizing radiation and other harmful factors ChNPP. Results. 145 LChC has the established the causal link of the GC with the consequences of the accident on ChNPP (group 1), whereas in the 27 LChC the causal connection of the AH has not been confirmed (group 2). The diagnosis of VD was established in the period 1986-2010. On average, VD developed through 4,1±3,8 years after participating in liquidation work. The average dose of external exposure was 0,152±0,11 Gy (0,0002 – 1,2 Gy). 78,1% of LChC participated in the liquidation work in the period from 26.04.86 to 25.04.87, the rest (21,9%) – in the subsequent period. In 80,1% of patients of group 1 VD arose up to 5 years, whereas in the group 2 the early onset of VD (up to 5 years) was detected in only 44% of cases (p = 0,0003). The VD in patient of group 1 has been documented through an average of 3,8 years earlier than in the group 2 (p = 0,0004). In the group 1 VD become the reason for hospitalization in averaged 4,9 years earlier as a compared with a group 2 (p = 0,009). In group 1 42 (29%) patients died because of complications of AH, while the second group of such patients was 7% (p = 0,018). Thus, the risk of death from AH in the group 1 is in 5,09 times higher than in the group 2 (ОR = 5,09; p = 0,018). It was shown that in the group of 1 relative risk of VD development during the first 5 years after participation in the work on the elimination of the consequences of the accident was 5.1 times higher than in the group 2. Group 1 reliably needed inpatient treatment due to VD compared with group 2. According to the results of the relative risk assessment, it was found that in the presence of VD group 1 has statistically significantly higher risk of mortality, disability and probability of cerebral atherosclerosis. At the same time, there is a tendency towards an increased risk of cardiac arrest, acute cerebrovascular accident/transient ischemic attack and encephalopathy. At risk of detecting heart failure, no significant dependence was detected. Conclusions. VD and its development peculiarities can be used as a scientifically substantiated expert criterion of communication of AH with the consequences of the Chernobyl accident. It is necessary to carry out further researches for the scientific substantiation of clinical and expert criteria of communication of the most common diseases that lead to the loss of health and working capacity of the victims of the Chernobyl accident.