Стентування шлункової трубки при неспроможності лінії стаплерного шва після рукавної резекції шлунка

Abstract

Всесвітня організація охорони здоров’я назвала ожиріння як найбільшу загрозу для здоров’я людини. Баріатрична хірургія вважається найбільш ефективним методом лікування ожиріння та пов’язаних супутніх захворювань. Рукавна резекція шлунка відносно нова методика лікування морбідного ожиріння. Незважаючи на низькі показники захворюваності і смертності, пов’язані з рукавної резекцією, можуть виникати періопераційні ускладнення: кровотеча, грижа, неспроможність та стриктура. Серед цих ускладнень неспроможність є найбільш серйозним і небезпечним ускладненням. Неспроможність лінії стаплерного шва виникає від 1% до 20% пацієнтів після рукавної резекції шлунка. Існує багато публікацій присвячені лікуванню неспроможності, але немає єдиного алгоритму лікування даного ускладнення. Мета даного дослідження – визначити успіх ендоскопічного стентування у пацієнтів з неспроможністю степлерного шва шлункової трубки після рукавної резекції шлунка. Проаналізовано результати хірургічного лікування 246 пацієнтів з морбідним ожирінням. Середній вік склав 43,5±13,7 років (98 чоловіків і 148 жінок). Середня вага була 147,8±34,3 (106- 246) кг. Середній індекс маси тіла склав 46,3±11,6 (35-81,5) кг/м2. Середній надлишок маси тіла 79,3±36,3 (46- 169) кг. Неспроможність степлерного шва шлункової трубки є найбільш грізним ускладненням з точки зору складності діагностики, профілактики та лікування. Неспроможність виникла у 6 (2,4%) пацієнтів. Діагноз був підтверджений рентгенівською гастрографією з урографіном, фіброезофагогастроскопією та комп’ютерною томографією. Час діагностики неспроможності степлерного шва шлункової трубки у 1 пацієнта склало 10 годин, у 5 пацієнтів – 78,8±59,1 (24-120) годин. При діагностиці ускладнення вперше 6-12 годин з моменту його виникнення виправдана тактика ушивання дефекту. У разі пролонгації діагностики більше 12 годин очевидні переваги тактики стентування в порівнянні зі спробами ушивання дефекту. Хоча постановка стента викликає дискомфорт у пацієнтів і вимагає ендоскопічних навиків, очевидно, що скорочується час загоєння та перебування в лікарні пацієнтів з неспроможністю шлункової трубки після рукавної резекції шлунка.

Всемирная организация здравоохранения назвала ожирение как самую большую угрозу для здоровья человека. Бариатрическая хирургия считается наиболее эффективным методом лечения ожирения и связанных сопутствующих заболеваний. Рукавная резекция желудка относительно новая методика лечения морбидного ожирения. Несмотря на низкие показатели заболеваемости и смертности, связанные с рукавной резекцией, могут возникать периоперационные осложнения: кровотечение, грыжа, несостоятельность и стриктура. Среди этих осложнений несостоятельность является наиболее серьезным и опасным осложнением. Несостоятельность линии стаплерного шва возникает от 1% до 20% пациентов после рукавной резекции желудка. Существует много публикаций кусающие лечения несостоятельности, но нет единого алгоритма лечения данного осложнения. Цель данного исследования – определить успех эндоскопического стентирования у пациентов с несостоятельностью степлерного шва желудочной трубки после рукавной резекции желудка. Проанализированы результаты хирургического лечения 246 пациентов с морбидным ожирением. Средний возраст составил 43,5±13,7 года (98 мужчин и 148 женщин). Средний вес составлял 147,8±34,3 (106- 246) кг. Средний индекс массы тела составил 46,3±11,6 (35-81,5) кг/м2. Средний избыток массы тела 79,3±36,3 (46-169) кг. Несостоятельность степлерного шва желудочной трубки является наиболее грозным осложнением с точки зрения сложности диагностики, профилактики и лечения. Несостоятельность возникла у 6 (2,4%) пациентов. Диагноз был подтвержден рентгеновской гастрографией с урографином, фиброэзофагогастроскопией и компьютерной томографией. Время диагностики несостоятельности степлерного шва желудочной трубки у 1 пациента составило 10 часов, у 5 пациентов – 78,8±59,1 (24-120) часов. При диагностике осложнения в первые 6-12 часов с момента его возникновения оправдана тактика ушивания дефекта. В случае пролонгации диагностики более 12 часов очевидны преимущества тактики стентирования по сравнению с попытками ушивания дефекта. Хотя постановка стента вызывает дискомфорт у пациентов и требует эндоскопических навыков, очевидно, что сокращается время заживления и пребывание в больнице пациентов с несостоятельностью желудочной трубки после рукавной резекции желудка.

The World Health Organization has described obesity as the greatest current threat to human health. Bariatric surgery is considered to be the most effective option for treatment obesity and related comorbidities. Sleeve gastrectomy is a recently developed technique for treating morbid obesity. Despite the low morbidity and mortality rates associated with sleeve gastrectomy, several perioperative complications may arise including bleeding, hernia, leaks and strictures. Among these conditions, leak is the most serious and feared complication following the procedure. Gastric leak is occur in 1% to 20% of patients after sleeve gastrectomy. A lot of publications exist concerning the treatment of gastric leak, but there is no single algorithm. The objective of our study was to determine the success of endoscopically stents in patients with staple line leaks after sleeve gastrectomy. The results of surgical treatment of 246 patients with morbid obesity are analyzed. Mean age was 43,5±13,7 years. There were 98 male and 148 female patients. Mean weight was 147,8±34,3 (106-246) kg. Mean initial body mass index was 46,3±11,6 (35–81,5) kg/m2. Mean excess of mass 79,3±36,3 (46-169) kg. Failure of the gastric tube stapler suture is to be the most threatening complication due to the difficulty of diagnosis, prevention and treatment. Staple line leaks occurred in six patients (2,4%). The diagnosis was confirmed by X-ray gastrography with urografin, upper gastrointestinal endoscopy and computed tomography scan. The time of diagnosis of gastric leak in 1 patient is 10 hours, in 5 patients – 78,8±59,1 (24-120) hours. After the diagnosis of complications in the first 6-12 hours of its occurrence the tactic of suturing the defect is reasonable. In case of extension of the diagnosis over 12 hours advantages of stenting tactics in comparison with the attempt to suture the defect are obvious. Although stent placement causes discomfort to the patient and needs advanced endoscopic skills in long-term it is apparent that it decreases healing time and hospital stay for the patients with gastric leak after sleeve gastrostomy.