Morphological condition of the pulp of intact and affected by caries third molars

Abstract

To date, there is a theory that increased resistance to caries is observed in the teeth, which for any reason underwent destructive changes in the pulp. That is why there is aneed to study the impact of pulp vitality on the development of the carious process. Theaim of the research was to study the microscopic structure of epoxy sections of intactand carious third molars. We studied 4 intact and 6 carious third molars. For thispurpose, specimens were made taking into account the free penetration of the fixativesolution into the pulp. To this end, immediately after the tooth was removed, we cut off its roots almost near the crown, preserving the integrity of the latter. The method reliedon the impregnation of specimens with epoxy resin, according to the method of epoxyplastination of tooth specimens, developed at the Department of Human Anatomy of Ukrainian Medical Stomatological Academy. The epoxy blocks were cut with a disk into two halves until the hard tissues of the tooth crown were exposed together with the pulp. We found that the hard tissues (dentin and enamel coating) of intact third molars did not have any structural defects. However, their pulp chamber contained mainly an amorphous substance, devoid of any typical pulp tissue structures. That is, the pulp was in a state of complete devolution. Quite the opposite presentation was observed in specimens of carious teeth. We found that their pulp chamber contained quite noticeable tissue structures typical of the dental pulp. It is interesting that in the subodontoblastic layer, in front of the carious alteration of the enamel, there was compaction of the pulp, which may be due to infiltration of perivascular connective tissue by immunocompetent cells. It was found that on the border with carious destruction of enamel, there was a compacted spot of altered dentin, whose matrix was intensely pigmented in brown colour, due to the accumulation of melanin on the dentino-enamel junction. Its excessive formation is associated with the destruction of protein-carbohydrate complexes of organic matter in the deep layers of dentin. We found that the pulp compaction and the focus of carious alteration of the enamel are projectively connected by a radial cord of altered dentin, known in the literature as "dead tracts". Hence, there is reason to believe that the identified changes indicate a latent form of caries, with a pulpogenic mechanism of development. Thus, it can be argued that the teeth, which for any reason underwent degenerative changes in the pulp, are not prone to carious lesions, whereas in carious teeth, the pulp is active and involved in the pathogenesis of the carious process.

На сьогоднішній день існує теорія про те, що підвищення стійкості до карієсу спостерігається у тих зубів, у яких з тих чи інших причин відбулися деструктивні зміни в пульпі. Саме тому виникла необхідність вивчення впливу життєдіяльності пульпи на розвиток каріозного процесу. Мета роботи - вивчити мікроскопічну будову епоксидних шліфів інтактних і уражених карієсом третіх молярів. Були вивчені 4 інтактних і 6 уражених карієсом третіх молярів. Для цього виготовляли препарати з урахуванням вільного проникнення в пульпу розчину фіксатора. З цією метою відразу ж після видалення зуба ми вдавались до відсікання його коренів майже біля коронки, зберігаючи цілісність останньої. Методика полягала в просочуванні препаратів епоксидною смолою, згідно з методом епоксидної пластинації препаратів зубів, розробленим на кафедрі анатомії людини Української медичної стоматологічної академії. Епоксидні блоки розсікали диском навпіл до оголення твердих тканин коронки зубу разом із пульпою. Встановлено, що тверді тканини (дентин і емалеве покриття) інтактних третіх молярів не мали будь-яких структурних вад. Разом із тим, вміст їх пульпової камери представляв собою, в основному, аморфну речовину, позбавлену будь-яких типових для пульпи тканинних структур. Тобто, пульпа виявлялась в стані повного переродження. Зовсім протилежну картину представляли собою препарати каріозних зубів. Виявлено, що в їх пульповій камері містились цілком помітні, типові для зубної пульпи, тканинні структури. Примітно, що в субодондонтобластичному шарі, навпроти каріозної альтерації емалі, має місце ущільнення пульпи, яке може бути обумовлено інфільтрацією периваскулярної сполучної тканини імунокомпетентними клітинами. Встановлено, що на межі з каріозною деструкцією емалі знаходиться ущільнена пляма альтерованого дентину, матрикс якого інтенсивно пігментований в коричневий колір, за рахунок накопичення на дентино-емалевій межі меланіну. Надмірне його утворення асоціюється з деструкцією білково вуглеводних комплексів органічної речовини глибоких шарів дентину. Нами встановлено, що ущільнення пульпи і вогнище каріозної альтерації емалі проєктивно зв'язані між собою променеподібним тяжем альтерованого дентину, відомого в літературі під назвою "мертвих трактів". Отже, є підстави вважати, що виявлені зміни свідчать про приховану форму карієсу, з пульпогенним механізмом розвитку. Таким чином, можна стверджувати, що зуби, у яких з тих чи інших причин сталися дегенеративні зміни пульпи, не схильні до каріозного ураження, тоді як у каріозних зубах пульпа знаходиться в активному стані і залучена до патогенезу каріозного процесу.